№ 52232649, 12.10.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13541/15-а (2-а/201/138/2015)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Черновського Г.В.,

при секретарі Пісчанській Т.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18 серпня 2015 року звернулась до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії, в якому просила суд дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу як інваліду дитинства ІІІ групи з 01 квітня 2015 року; зобовязати відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 01 травня 2015 року; зобовязати відповідача не стягувати виплачену пенсію за період з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року, стягнути на користь позивача з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору у сумі 73,08 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона перебуває на обліку у Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська та отримує пенсію як інвалід дитинства ІІІ групи, виплату якої було припинено з 01 квітня 2015 року.

Позивач у судовому засіаднні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні даного адміністративного позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, відповідно до якого у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особи працюючі на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» - не виплачуються.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та їй була призначена пенсія по втраті годувальника призначену відповідно до ст. 30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Позивач є державним службовцем.

З 01 квітня 2015 року набули чинності норми «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, відповідно до якого у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особи, на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не виплачуються. В звязку з чим у травні 2015 року позивач не отримала чергову виплату пенсії.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом».

За загальним правилом установленим ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків передбачених Конституцією України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші передбачені цим Законом.

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування і після припинення роботи.

Статтею 36 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів, яке здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомоги, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Отже органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні сприяючи забезпеченню прав інвалідів щодо включення до суспільного нарівні з іншими громадянами.

Посилання відповідача на ст. 54 Закону України ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є безпідставним, оскільки вказана норма розповсюджується на осіб, яким пенсія призначена відповідно до Законів України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів».

За правилами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Нормою ст. 5 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За результатами розгляду справи, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, перевіривши матеріали справи що надійшли до суду, суд вважає, що є достатньо підстав для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за втратою годувальника як інваліду ІІІ групи з 01 травня 2015 року не правомірними.

Зобовязати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за втратою годувальника як інваліду ІІІ групи з 01 травня 2015 року.

Зобовязати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не стягувати з ОСОБА_1 виплачену їй пенсію за період з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі 10 днів з дня отримання постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя : Г.В. Черновськой