Постановление суда № 52220705, 24.09.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/795/15 Головуючий у 1 інстанції: Пахут С.О.

Провадження № 22-ц/783/5774/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. А.

Категорія:38

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Шашкіної С.А.

Суддів: Богонюка М.Я., Кабаля І.І.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського апеляційного адміністративного суду, Держави Україна в особі ОСОБА_3 юстиції України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно зясованих обставинах справи. Вказує, що рішення суду не ґрунтується на принципах законності, верховенстві права, прийняте без дотримання положень Конституції України.

Вважає, що дії Львівського апеляційного адміністративного суду при постановленні ухвали від 15.05.2014 року по справі 876/4116/14 являються незаконними, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2014 року дану ухвалу скасовано та направлено до апеляційного суду для продовження розгляду у зв'язку з чим має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Відповідні докази на підтвердження факту заподіяння матеріальної та моральної шкоди ним наведені у позовній заяві.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.44,45,46).

Відповідач, Львівський апеляційний адміністративний суд, подав заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Інші особи до суду не зявилися, про поважність причини своєї неявки суд не повідомили. У звязку із цим, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за неявки вказаних осіб, без фіксування процесу за допомогою технічних засобів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у даній справі з таких підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом до Львівського апеляційного адміністративного суду та Держави Україна в особі ОСОБА_3 юстиції України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті протиправних дій Львівського апеляційного адміністративного суду, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.

При цьому позивач посилався на те, що ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року, йому було повернуто апеляційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2014 року у справі за його позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльність, зобовязання до вчинення дій.

Дана ухвала була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2014 року, а справа направлена до апеляційного суду для продовження розгляду.

У звязку з наведеним вважав, що внаслідок протиправних дій судді Львівського апеляційного адміністративного суду йому була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 73 гривень та моральна шкода в розмірі 1000000000 гривень.

Ухвалюючи оскаржуване рішення по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, однак з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскаржування у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 8 Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів судам розяснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є субєктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у звязку з розглядом судових справ.

Зазначені розяснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна і моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійснені правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, повязаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання в її вирішення належним судом.

У звязку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), повязаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено. Таким чином у відкритті провадження у такій справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України, а у разі відкриття провадження у справі його слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України.

Що стосується застосування судами положення частини шостої статті 1176 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, то застосування цього законодавчого положення можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема, суду, які не повязані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади.

Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам статтей 6 і 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Щодо повернення сплаченого ОСОБА_2 судового збору та коштів на послуги поштового звязку у адміністративній справі, то такі питання не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, а існує порядок, встановлений КАС України.

Розглянувши подану позовну заяву по суті та ухваливши по даній справі рішення, судом першої інстанції не було враховано вищезазначених норм, а відтак відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 205, п.4 ч.1 ст.307, ст. 309, ст.313, п.3 ч.1 ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 квітня 2015 року скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського апеляційного адміністративного суду, Держави Україна в особі ОСОБА_3 юстиції України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий :

Судді: