войти
РУС
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
____________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Іменем України
“31” січня 2007 р. №К-21697/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Сергейчука О.А.
Суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Бойченко Ю.П.
за участю представників:
позивача: не з'явились;
відповідача: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Розрахунково-кліринговий центр “Арсенал-Еко”
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р.
у справі №20-12/423
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Розрахунково-кліринговий центр “Арсенал-Еко”
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення витрат за юридичні послуги у розмірі 10 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Розрахунково-кліринговий центр “Арсенал-Еко” (далі по тексту - позивач, ТОВ “Арсенал-Еко”) звернулось до Господарського суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.12.2005 р. №0002992310/1 та №0002972310/1 та стягнення витрат за юридичні послуги у розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 06.02.2006 р. у справі №20-12/423 (суддя Харченко І.А.) позовні вимоги ТОВ “Арсенал-Еко” задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від 02.12.2005 р. №0002972310/1; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. у справі №20-12/423 (головуючий суддя - Градова О.Г., судді Дугаренко О.В., Фенько Т.П.) скасовано рішення Господарського суду м. Севастополя від 06.02.2006 р.; у задоволенні позовних вимог відмовлено.
ТОВ “Арсенал-Еко” не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. у справі №20-12/423 подала касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду м. Севастополя від 06.02.2006 р. залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ТОВ “Арсенал-Еко” підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.12.2005 р. ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) №0002992310/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем “частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається” у розмірі 14 910,00 грн., в т.ч. 13 200,00 грн. основного платежу та 1 710,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 2) 0002972310/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 116 550,00 грн., в т.ч. 105 950,00 грн. основного платежу та 10 600,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акту “Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства України Товариством з обмеженою відповідальністю “Розрахунково-кліринговий центр “Арсенал-Еко” за період з 01.04.2004 р. по 30.06.2005 р.” від 12.09.2005 р. №4717/23-123/32296368/199 (далі по тексту - Акт перевірки).
1. Відповідно до висновків Акту перевірки ТОВ “Арсенал-Еко” занижено базу оподаткування за ІІ квартал 2005 р. - 1 півріччя 2005 р. на суму у розмірі 423,8 тис. грн. внаслідок не відображення у податковому та бухгалтерському обліку за ІV квартал 2004 р. операції при отриманні тепловозу в якості операції з купівлі-продажу, не віднесення до валових витрат вартості тепловозу у розмірі 440 тис. грн., не віднесення до валових витрат витрати на ремонт тепловозу за ІV квартал 2004 р. у розмірі 1446 тис. грн., за І квартал 2005 р. у розмірі 1875,5 тис. грн., за ІІ квартал 2005 р. у розмірі 1034,2 тис. грн., не віднесення до валового доходу вартості тепловозу у ІІ кварталі 2005 р., виходячи з звичайної ціни, яка дорівнює вказаній у вантажно-митній декларації фактурній вартості у розмірі 4 698 000,00 грн. під час продажу тепловозу неплатнику податків - нерезиденту Вугільному департаменту “Борлі”, що призвело до несплати позивачем податку на прибуток у розмірі 105,95 тис. грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.12.2005 р. №0002972310/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 116 550,00 грн., в т.ч. 105 950,00 грн. основного платежу та 10 600,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій виходив з того, що факт здійснення продажу тепловозу саме за договором комісії підтверджується: 1) договором комісії НОМЕР_6 та додатковою угодою НОМЕР_1, укладеними між позивачем та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1; 2) контрактом НОМЕР_2, укладеним між позивачем та нерезидентом Вугільним департаментом “Борлі”; 3) свідоцтвом на право власності НОМЕР_3 на тепловоз НОМЕР_4 за Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1; 4) вантажно-митною декларацією НОМЕР_5, яка містить запис: “експортер - СПД ОСОБА_1.” та вартість товару; 5) звіт комісіонера від 31.05.2005 р. Крім того, Господарський суд м. Севастополя виходив з того, що договір комісії НОМЕР_6 та додаткова угода НОМЕР_1 не визнано недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення Господарського суду м. Севастополя від 06.02.2006 р. в цій частині виходив з того, що договір НОМЕР_6 не є договором комісії, є удаваним правочином, а отже, на думку Севастопольського апеляційного господарського суду, є нікчемним, тобто визнання недійсним такого правочину в судовому порядку не вимагається.
Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України не погоджується з такою думкою суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Поряд з цим, судова колегія звертає увагу на те, що ст. 235 Цивільного кодексу України про удаваність правочину прямо не передбачає недійсність (нікчемність) такого правочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено судами попередніх інстанцій в матеріалах справи відсутні докази визнання договору комісії НОМЕР_6 та додаткової угоди НОМЕР_1 недійсним в судовому порядку.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від 02.12.2005 р. №0002972310/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 116 550,00 грн., в т.ч. 105 950,00 грн. основного платежу та 10 600,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
2. В частині визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від 02.12.2005 р. №0002992310/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем “частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається” у розмірі 14 910,00 грн., в т.ч. 13 200,00 грн. основного платежу та 1 710,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що на момент проведення перевірки факт реалізації товару Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2. підтверджено наданими документами, а коригування декларації з податку на додану вартість за березень 2005 р. та декларації з податку на прибуток за І квартал 2005 р. позивачем не проводилось.
3. В частині позовних вимог ТОВ “Арсенал-Еко” щодо відшкодування витрат на отримання юридичних послуг у розмірі 10 000,00 грн. судова колегія погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що віднесення до збитків витрат позивача на правове обслуговування суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають необхідних ознак шкоди відповідно до вимог чинного законодавства.
Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що рішення Господарського суду м. Севастополя від 06.02.2006 р. у справі №20-12/423 прийнято відповідно до вимог законодавства і скасовано постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. помилково.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За таких обставин, касаційна скарга ТОВ “Арсенал-Еко” підлягає задоволенню, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. у справі №20-12/423 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду м. Севастополя від 06.02.2006 р. - залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Розрахунково-кліринговий центр “Арсенал-Еко” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. у справі №20-12/423 задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. у справі №20-12/423 скасувати.
Рішення Господарського суду м. Севастополя від 06.02.2006 р. у справі №20-12/423 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
