Постановление суда № 52194098, 23.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року м. Київ К/9991/75666/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Вербицької О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012

у справі № 2а-1659/10/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Миколаївський комбінат

хлібопродуктів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (СДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Миколаєві від 11.03.2010 № 00000240/0.

У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ за січень 2010 року від 09.03.2010 № 241/40/00952114. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст.7, пункту 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): при відображенні у податковій декларації від'ємного значення попереднього податкового періоду у сумі 643135,00 грн., яке складається із ПДВ, які виникли у липні 2008 року, на не були враховані висновки акту планової виїзної перевірки від 22.05.2009 № 530/40/00952114 та актів камеральних перевірок податкових декларацій за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, у результаті чого занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 643135,00 грн. у податковому обліку за січень 2010 року; занижено податок на додану вартість на суму 116898,00 грн. у податковому обліку за січень 2011 року.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2010 № 00000240/0 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 122742,90 грн., у т.ч.: 116898,00 грн. за основним платежем та 5844,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що на підставі висновків акту перевірки від 22.05.2009 № 530/40/00952114 про завищення ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» суми бюджетного відшкодування у податковому обліку за травень, червень 2008 року на 199905,00 грн., завищення залишку від'ємного значення ПДВ на 1229663,00 грн. ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.06.2009 № 00001340/0 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 151985,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00001440/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 199905,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 99952,50 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у судовому порядку та були предметом розгляду у справі № 2а-2598/09/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду.

Підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Встановивши у судовому процесі, що на дату прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 11.03.2010 № 00000240/0 було відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили за наслідками розгляду спору у справі № 2а-2598/09/1470, податкове зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, які були предметом спору у цій справі, є неузгодженими. Отже, у податкового органу були відсутні підстави для здійснення змін у податковому обліку позивача на підставі податкових повідомлень-рішень, суми податкових зобов'язань за якими не були узгодженими.

Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності обов'язку позивача враховувати висновки актів перевірок при обрахуванні показників податкового обліку, враховуючи що акт перевірки, як встановлено пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, є виключно носієм доказової інформації, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яким встановлюються для платника податків певні обов'язки.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки податкового повідомлення-рішення, який є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.В. Вербицька підписО.А. Веденяпін