Постановление суда № 52182944, 16.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/8428/14 Головуючий 1 інст. Бутенко В.М.

Справа № 623/2053/14-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ОСОБА_1

- ОСОБА_2

за участю секретаря - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення коштів за надлишкову сплату за послуги водопостачання,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом у якому просила стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства надмірно сплачені кошти у розмірі 3500 грн. за послуги водопостачання та стягнути з відповідача на користь позивача 243,60 грн. судового збору.

В запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вказує, що 22 березня 2007 року за договором купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1.

При оформленні особового рахунку в підприємстві відповідача, їй стало відомо про заборгованість колишнього власника квартири за водопостачання у розмірі 849,22 грн. Проте, вказану заборгованість вона не погашала, а почала оплату водопостачання з моменту придбання нею квартири, при цьому встановивши лічильник води. Вона звернулась до відповідача з метою опломбувати лічильник, але отримала відмову.

В місті Ізюм мешкала періодично.

Вважає, що не використовувала воду в таких нормах, за які сплачувала.

Про вирішення питання щодо боргу колишнього власника підприємство відповідача до неї не зверталось.

В матеріалах справи є лист №101 від 20.01.2014 року ІКВВКП, яким її повідомили, що у разі тимчасової відсутності споживача за місцем реєстрації для припинення нарахування за спожиту воду необхідно провести роботи по опломбуванню лічильника, незважаючи на те, що з 2007 року по 2013 рік вона постійно зверталась до відповідача з вимогами про його опломбування.

Крім того вважає, що їй було завдано матеріальну шкоду, оскільки вона вчасно сплачувала по нормам за користування водою, а не по лічильнику (як передбачено ст.67 ЖК України).

Зазначає, що на її прохання провести перерахунок за водопостачання у звязку з переплатою, їй постійно відмовляли.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановлюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення коштів за надлишкову сплату за послуги водопостачання через їх відсутність (недоведеність).

З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 і спожичачем наданих відповідачем послуг по постачанню холодної води.

Відповідач в сою чергу здійснював розрахунки за спожиту воду та скинуті стоки за адресою позивача згідно норм споживання на одну особу, керуючись при цьому Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Позивач не погоджуючись з таким розрахунком, вважає, що нарахування повинні здійснюватись не за нормами а згідно показників лічільника холодної води, який встановлений в її квартирі.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобовязані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів які б свідчили , що в квартирі позивача відповідно до п.9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення встановлено засіб обліку води спеціалізованою організацією.

надмірно сплатила відповідачу за надані послуги з постачання води.

Суд першої інстанції повно і всебічно зясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої і другої інстанції було створено рівні умови для сторін щодо надання доказів своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Позивач будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надала.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307,308,313, 314,315,317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2014 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді