Решение № 52166627, 06.10.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/3518/15-ц

Номер провадження 2/489/1851/15

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2015 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до ОСОБА_2 (далі-відповідач 1), ОСОБА_3 (далі-відповідач 2) про припинення права власності на частку у спільному майні,

встановив

В червні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що власниками квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності є позивач з часткою 3/4, відповідач 1 з часткою 1/12 та відповідач 2 з часткою 1/6. Зазначає, що розподіл квартири призвести неможливо, оскільки частки відповідачів в квартирі є незначними. Проживати в квартирі з відповідачами неможливо. За частки майна, що знаходиться в цій спільній власності позивач готовий сплатити грошові кошти. З відповідачем 2 існує домовленість щодо спірної квартири, з відповідачем 1 домовленості не досягнуто.

Просить суд припинити право власності на 1/12 частку в спірному майні, яка належить відповідачу 1.

23.07.2015 до суду надійшло заперечення від представника відповідача 1.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що не проведено експертизу, не визначено вартість частки, іншого житла відповідач не має.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням суду від 16.07.2015 власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності є ОСОБА_1, з часткою 3/4, ОСОБА_3 з часткою 1/6 та ОСОБА_2 з часткою 1/12 (а. с. 5, 6, 7).

Рішенням суду від 16.07.2015 вирішено вселити ОСОБА_2 до АДРЕСА_2, а позивача по справі - не чинити їй перешкод у вільному доступі до квартири та користуванні нею.

Як зазначає позивач, з відповідачем 2 досягнута домовленість про поступову виплату коштів за належну останньому частину квартири. Просить суд припинити право власності відповідача 1 на 1/12 частину квартири, оскільки реальний поділ квартири неможливий та подальше проживання в ній також неможливе.

Згідно висновку №102/15 від 08.07.2015 виділити 1/12 частку квартири АДРЕСА_3, яка б змогла самостійно функціонувати - технічно не представляється можливим ( а. с. 36-40).

Проте зазначений висновок не може бути прийнято судом як допустимий доказ, оскільки згідно чинного цивільно - процесуального законодавства експерт має бути попереджений про кримінальну відповідальність, сторони мають право задавати питання експерту, заявляти клопотання про відводи і т. д., чого не було дотримано в даному випадку. Крім того, згідно з п. 17 Постанови Пленуму ВСУ "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду " висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами.

В судовому засіданні суддею було роз'яснено сторонам їх право заявляти клопотання про призначення експертизи та наслідки не реалізації останніми цього права. Сторони даним правом не скористались.

Відповідно до ст. 365 цього кодексу право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З матеріалів справи встановлено, що не позивачем не надано допустимих доказів вартості частки, та крім того, припинення права власності на 1/12 частку спірної квартири завдасть інтересам відповідача 1 істотної шкоди, адже, це є єдине житло, що належить їй на праві власності.

Суд не може прийняти до уваги пояснення позивача щодо неможливості проживання сторін в одній квартирі, оскільки співвласники повинні реалізувати право спільної часткової власності за погодженням між собою.

Посилання позивача на те, що відповідачу 1 належить близько 3 кв. м., тобто не відповідає санітарним нормам, не може бути прийнято судом, оскільки до визначення порядку користування квартирою співвласники користуються нею за згодою, тобто без визначення кімнат для кожного.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв