Решение № 52166, 13.06.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.06 Справа № 4/198.

Суддя Батюк Г.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави: Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України, м. Київ

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 3614600 грн. 00 коп.

в присутності представників сторін:

від 1 позивача –не прибув ( явка обов»язкова);

від 2 позивача –Гонтарєва О.В., дов. 06-2/157 від 26.05.06;

від 3 позивача –не прибув ( явка обов»язкова);

від відповідача –Драгін О.О., дов. № 03/3-758 від 13.12.05;

прокурор –Кадацький М.В., посвідчення № 944 від 10.01.06.

Суть спору: заявлені вимоги про стягнення 3266000 грн. 00 коп. заборгованості по безвідсотковій, цільовій бюджетній позиці на погашення заборгованості із виплати заробітної плати та пені у сумі 348600 грн. 00 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 11.05.06 № 03/3-204, від 30.05.06 № 03/4-267 та від 06.07.06 № 03/4-387 позовні вимоги визнав частково у сумі заборгованості по безвідсотковій, цільовій бюджетній позиці на погашення заборгованості із виплати заробітної плати 3266000 грн. 00 коп., та пені за несвоєчасну сплату сум позики у сумі 299040 грн. 00 коп. з урахуванням ст.. 232 ГК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між Міністерством праці та соціальної політики України (далі –Позикодавець) та Державним підприємством "Луганськвугілля" (далі –Позичальник) 22.10.04 було укладено Договір за № 19 (далі – Договір), за умовами якого Позикодавець зобов’язується надати Позичальнику безвідсоткову цільову бюджетну позику, а останній зобов’язується використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений Договором строк (п. 1.1 Договору).

Позичальник зобов’язується здійснювати повернення позички щомісячно, починаючи з 1 січня 2005 року, рівними частками, згідно графіку її повернення, викладеному у Додатку 2, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 6.2. Договору). Згідно зазначеного Додатку відповідач повинен був повертати позичкe щомісячно: з 09.01.05 по 09.11.05 по 233000 грн. 00 коп.,з 09.11.05 по 09.12.05 у сумі 237000 грн. 00 коп., з 09.01.06 по 09.11.06 по 233000 грн. 00 коп., з 09.11.06 по 09.12.06 у сумі 237000 грн. 00 коп., з 09.01.07 по 09.11.007 по 233000 грн. 00 коп., з 09.11.07 по 09.12.07 у сумі 237000 грн. 00 коп.

На виконання вказаного договору Міністерством праці та соціальної політики України ( 2-позивач у справі) платіжним дорученням № 269 від 22.10.04 перераховано ДП «Луганськвугілля»

( відповідач у справі) безвідсоткову цільову бюджетну позику у сумі 8400000 грн. 00 коп..

Відповідно до графіку погашення позики станом на 01.03.06 відповідач повинен погасити позику, одержану на підставі договору № 19 від 22.10.04 у сумі 3266000 грн. 00 коп.

Згідно п. 9.3 договору, за несвоєчасне повернення коштів Позичальнику , позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 0,01% від загальної суми отриманих коштів за кожний день прострочення, але не більше річної облікової ставки Національного банку України, яка складає 348600 грн. 00 коп..

Зобов’язання по поверненню Позикодавцю безвідсоткової цільової бюджетної позики в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем не були виконані, тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Позивачем ( Міністерством праці та соціальної політики України) на адресу відповідача направлена претензія від 31.08.05 № 6714/0/14-05/04-12 на суму 1802360 грн.00 коп. , відповідач відповідь на претензію не надав, оплату не провів.

Відповідач розмір позовних вимог визнав частков, з підстав викладених у відзиві.

Оцінивши по матеріалам справи доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та такими, що підлягає до задоволення частково , з огляду на наступне.

Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача 3266000 грн. 00 коп. заборгованості по безвідсотковій, цільовій бюджетній позиці на погашення заборгованості із виплати заробітної плати та пені у сумі 348600 грн. 00 коп.

Заборгованість відповідача перед позивачем по безвідсотковій, цільовій бюджетній позиці на погашення заборгованості із виплати заробітної плати у сумі 3266000 грн. 00 коп., підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню з відповідача.

Як було встановлено при розгляді справи, за станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилася та складає 3266000 грн. 00 коп. за період з 09.01.05 по 09.02.06.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору, підтверджується матеріалами справи.

Відповідальність у вигляді пені у разі несвоєчасного повернення передбачена сторонами в п.9.3. укладеного Договору у розмірі 0,01% від загальної суми отриманих коштів за кожний день прострочення, але не більше річної облікової ставки Національного банку України. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Позивачем не доведено, що у даному випадку законом або договором встановлено інший строк нарахування штрафних санкцій. Тому у частині стягнення пені позов підлягає задоволенню частково у розмірі 299040 грн. 00 коп.

У задоволенні решти суми пені слід відмовити.

За таких обставин позовні вимоги слід визнати обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково, у сумі 3266000 грн. 00 коп. заборгованості по безвідсотковій, цільовій бюджетній позиці на погашення заборгованості із виплати заробітної плати та пені у сумі 299040 грн. 00 коп.

Суд вважає вимоги позову такими, що підлягають задоволенню частково і стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 230, 232 ГК України та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Луганськвугілля»” м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, код ЄДРПОУ 32473323:

- на користь Міністерства праці та соціальної політики України, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 00013669, р/р 37115105000023 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172 - борг у сумі 3266000грн. 00 коп., пеню у сумі 299040 грн. 00 коп., видати наказ;

- в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31111095600006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська, банк –Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 25150 грн. 37 коп., видати наказ Ленінській об’єднаній державній податковій інспекції;

- на користь ДП “Судовий інформаційний центр”, м. Київ, пр. Перемоги, 44 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116 грн. 38 коп., видати наказ.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 19.06.06.

Суддя Г.М.Батюк