№ 52117598, 10.10.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 р. № 2а/2570/4509/2011 Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Селивоні О.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справуза позовом закритого акціонерного товариства "Ніжинський дослідно - механічний завод" до третя особаНіжинської об'єднаної державної податкової інспекції товариство з обмеженою відповідальністю Сов Плюс провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за участю представників сторін: від позивача від відповідача ОСОБА_1, довіреність №7 від 19.09.2011 р. ОСОБА_2, довіреність №15967/9/10-013 від 09.09.2011 р. ОСОБА_3, довіреність №15966/9/10-013 від 09.09.2011 р. ВСТАНОВИВ:До Чернігівського окружного адміністративного суду 30 серпня 2011 року надійшов адміністративний позов закритого акціонерного товариства "Ніжинський дослідно - механічний завод" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю Сов Плюс, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.05.2011р. №0000382301, яким ЗАТ "Ніжинський дослідно - механічний завод" збільшено суму грошового зобовязання за платежем на податок на додану вартість у розмірі 172521,21 грн., що складається з 138016,97 грн. за основним платежем та 34504,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що податкове повідомлення рішення винесене з порушенням чинного законодавства, зокрема, посадовими особами відповідача в акті перевірки зроблено протиправний висновок про нікчемність договорів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг, укладених з контрагентом ТОВ «Сот Плюс». На думку позивача, стверджуючи в акті про нікчемність правочинів, посадові особи відповідача не могли керуватись лише припущеннями фіктивності (нікчемності) укладених угод, а їх позиція про те, що ці угоди очевидно суперечать інтересам держави і суспільства, не підтверджена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими, а тому висновків відповідача, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодним доказом і носять характер субєктивних припущень та фактично базуються на посиланні на акти перевірки інших (ніж відповідач) податкових органів, що взагалі не передбачено чинним законодавством та суперечить Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом ДПА України від 22.12.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі та пояснили, що відповідачем правомірно винесене податкове повідомлення рішення про стягнення коштів з закритого акціонерного товариства "Ніжинський дослідно - механічний завод", оскільки фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від третьої особи до позивача не підтверджено, а отже, всі договори, укладені між позивачем та третьою особою, за результатами перевірки, визнано нікчемними. Таким чином, у результаті здійснення такої підприємницької діяльності, позивач мав намір одержати економічний ефект, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших субєктів підприємницької діяльності.

Представники третьої особи в судове засідання не зявились, на адресу суду надіслали клопотання про розгляд справи без їх участі та пояснили, що ТОВ «Сот Плюс» належним чином зареєстровано як платник податків, таким чином, здійснення всіх правочинів між ним та позивачем проводилось на основі та в межах чинного законодавства.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.10.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Для виготовлення постанови у повному обсязі суду надано строк до 07.10.2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками податкової інспекції відповідно до наказу Ніжинської ОДПІ від 12.04.2011 р. №352, згідно п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ "Ніжинський дослідно - механічний завод" з питань вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 21.04.2011 р. №489/23-35505991.

В ході перевірки Ніжинською ОДПІ встановлено порушення позивачем 1)п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» виявлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 138016,97 грн., а саме - за грудень 2009 р. на суму 138016,97 грн., 2)п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Сот Плюс» з ЗАТ «НОМЗ» (постачальник та покупець).

На підставі складеного акту перевірки від 21.04.2011 року Ніжинською ОДПІ було винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення від 05.05.2011 р. №0000382301, про необхідність сплати грошового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 172521,21 грн., що складається з 138016,97 грн. за основним платежем та 34504,24 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатом оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення 05.05.2011 р. №0000382301, рішенням податкового органу від 10.08.2011 р. за №14443/6/25-0115 скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Приписами статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу, зокрема, - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 24.03.2011 року Ніжинською ОДПІ позивачу направлено запит про надання у повному обсязі документальних підтверджень щодо здійснення господарських операцій та стосовно розбіжностей в показниках податку на додану вартість, виявлених при опрацюванні розшифровок в Системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за грудень 2010 року.

Закритим акціонерним товариством "Ніжинський дослідно - механічний завод" 14.04.2011 року для проведення документальної невиїзної перевірки Ніжинській ОДПІ були надані завірені копії документів, зокрема: прибуткові накладні за грудень ЗН-0000352, ЗН 0000378, ЗН 0000388, ЗН 0000389, ЗН 0000395; товарно транспортні накладні №378 від 07.12.2010 р., №426 від 29.12.2010 р., договір поставки 01/07/09 від 01.07.2009 р.; картки складського обліку за грудень 2010 року по чавуну переробному ПЛ-1, феромарганцю Фмн 78, феросиліцію ФС 45; довідку про взаєморозрахунки по контрагенту ТОВ «Сот Плюс» за грудень 2010 року.

Суд вважає, що своїм підписом у акті перевірки директор ЗАТ «НОМЗ» ОСОБА_4 підтвердив, що первинні бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні.

З акту перевірки судом встановлено, що між ТОВ «Сот Плюс» та ЗАТ «НОМЗ» було укладено договір поставки за №01/07/09 від 01.07.2009 року, згідно п.1.1 якого постачальник зобовязується поставити покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, асортимент, кількість, умови поставки і ціна товару визначається по домовленості сторін та вказується в Специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору.

У відповідності до п.1.5 Договору разом з товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: накладну, податкову накладну, копію сертифікату (посвідчення) якості, яке видається заводом виробником або сертифікат відповідності товару. У п.1.4 передбачено, що замовлення покупцем складається у відповідності до Специфікації.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем для проведення документальної перевірки не надано копії Специфікації на 2010 рік, копії Сертифіката (посвідчення) якості на поставку чавуну та феродомішків, а також надано первинні бухгалтерські документи, які не підтверджують поставку товару у обсягах його оприбуткування на складі, а ті, що надані, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік» до первинних бухгалтерських документів.

З акту перевірки встановлено, що всього, відповідно видаткових накладних, приймально - здавального акту від 20.12.2010 року №РН-0001414 виписаних ТОВ «Сот Плюс» за грудень 2010 року, ЗАТ «НОМЗ» оприбутковано на склад ТМЦ чавуну переробного ПЛ-1 в кількості 155т, ферромарганцю ФМн - 78 в кількості 2т та ферросиліцію ФС -45 в кількості 4т на загальну суму 828101,79 грн., в тому числі ПДВ 138016,96 грн.

Для перевірки Бахмацькій МДПІ позивачем було надано лише частина документів, що, на його думку, підтверджують факт надходження чавуну та ферродомішків від ТОВ «Сот Плюс», а саме: 1) копії товарно-транспортних накладних №378 від 07.12.2010 року (автопідприємство - перевізник ЧП Онокало, водій ОСОБА_5Г.) та №426 від 29.12.2010 року автопідприємство - перевізник АТП «Картас - Сервіс», водій ОСОБА_6) на перевезення чавуну переробного ПЛ 1,2 в кількості З0т, Ферромарганцю ФМн-78 в кількості 1т, Ферросиліцію ФС-45 в кількості 2т, але в товарно - транспортних накладних не вказано номер подорожнього листа, де повинен бути зазначений вантаж масою брутто для перевезення - не вказано ПІП, а також підпис і ПІП водія - експедитора що прийняв товар; не вказано ПІП керівника та головного бухгалтера, що дозволили відпуск товару, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Замовником ( платником) транспорту згідно наданих ТТН виступає ЗАТ «НОМЗ», хоча для перевірки договорів на перевезення з ПП Онокало та АПТ «Картас -сервіс» не надано; 2)копія накладної залізниці Запоріжжя ліве 460005 №47226329, підписану начальником станції 16.12.2010 року. У даній накладній Відправником виступає ВАТ «Запоріжсталь», його поштова адреса 69008 м. Запоріжжя, Південне шосе,72, Платник також вказано - ВАТ «Запоріжсталь», рахунок відправника у відділенні АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849 м. Запоріжжя, та Одержувач - ЗАТ «НОМЗ». Отже, взаємовідносини ТОВ «Сот Плюс» та ЗАТ «НОМЗ» в частині поставки вказаної партії чавуна не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, на 63т поставленого чавуну, ферромарганцю ФМн-78, ферросиліцію ФС-45 ЗАТ «НОМЗ» не надано пояснень та не підтверджено документально факт поставки від ТОВ «Сот Плюс» ( вид транспортування та хто та коли здійснював поставку).

Отже, відсутність повної інформації щодо фактичних обставин здійснених фінансово-господарських операцій не дає можливість зробити висновки про зв'язок таких операцій із господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача щодо того, що фактично ТОВ «Сот Плюс» товар підприємствам контрагентам не постачався та не купувався, а проводились безтоварні операції, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Сот Плюс» та підприємствами-контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Сот Плюс» не здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, тому усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Сот Плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України установлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його

внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що

обумовлені ним.

Згідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Судом встановлено, що відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, виявлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо, це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Необхідно зазначити, що надані ЗАТ «НОМЗ» для перевірки працівникам податкової інспекції первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам чинного законодавства щодо заповнення обовязкових реквізитів та не можуть слугувати підтвердженням здійснення господарський операцій.

Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

З матеріалів справи судом встановлено, що наявність поставок товарів позивачем на адресу ТОВ «Сот Плюс» належним чином не підтверджена, а отже правочин між ТОВ «Сот Плюс» та ЗАТ «НОМЗ» вчинений без мети настання реальних наслідків та відповідно до п.п. 1, 2 ст.215, п.п. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з 1.4 ст. 1 та п. 7.1, п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість передбачено, що поставка товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів, (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

У відповідності п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку".

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Враховуючи те, що у ТОВ «Сот Плюс» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби, а також відсутність підтверджуючих в повному обсязі документів на поставку чавун, ферромарганцю ФМн-78, Ферросиліцію ФС-45 до ЗАТ «НОМЗ», то операція між ТОВ «Сот Плюс» та ЗАТ «НОМЗ» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Внаслідок викладеного, суд вважає, що вказані суми ПДВ ( а саме 138016,97 грн.) були безпідставно включені до податкового кредиту на порушення п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість»

Штрафні санкції на платника податків були накладені у відповідності до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, якою встановлено, що фінансові санкції на платника податків накладаються у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.5, 54,3,6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з цих обставин, суд вважає, що Бахмацькою МДПІ в акті перевірки правомірно встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства і податкове повідомлення рішення про необхідність сплати суми податкового боргу по податку на додану вартість не підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Ніжинський дослідно - механічний завод" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю Сов Плюс, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.05.2011р. №0000382301, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 158-163 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.О.Скалозуб