№ 52087011, 06.10.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5600/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року 09 год. 55 хв.м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючогосуддіОСОБА_1,

за участю секретаряСлободянюка К.С.,

представника ПозивачаОСОБА_2,

представників Відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третьої особиОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Одеського міського голови ОСОБА_7, департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування розпорядження Одеського міського голови від 01 квітня 2015 року № 376-к, поновлення та переведення на посаду заступника директора департаменту начальника управління державних адміністративних послуг адміністратора департаменту надання адміністративних послуг з 07.04.2015 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження від 01.04.2015 року № 376К, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою від 04.09.2015 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі

У судовому засіданні 15.09.2015 року замінено неналежного відповідача - Виконавчий комітет Одеської міської ради на належних Одеського міського голову ОСОБА_7 та департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

У судовому засіданні 18.09.2015 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5

У судове засідання призначене на 01.10.2015 року сторони зявились.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що з 23.08.2004 р. працювала у різних управліннях Одеської міської ради, а з 01.06.2012 р. в управлінні надання адміністративних послуг Одеської міської ради на різних посадах, від заступника начальника відділу - адміністратора до заступника начальника управління - адміністратора. З останньої посади, а саме заступника начальника управління - адміністратора, зазначеного управління позивачку було звільнено відповідно до п. 1 ст. 40 КЗПП України 06.04.2015 року.

Начальником управління ОСОБА_8 було видано наказ від 30.01.2015, №06 про затвердження структури управління та внесення змін до штатного розкладу. Позивачка зазначає, що відповідно до п. 1.1. вищезазначеного наказу ліквідовувався відділ державних адміністративних послуг та п. 1.2. того ж наказу створювався аналогічний за своїми завданнями та функціями міський відділ державних адміністративних послуг. У відповідності до п. 1.3. зазначеного наказу №06 ліквідовувались сектори надання адміністративних послуг у Приморському, Малиновському, Київському та Суворовському районах та п. 1.4. того ж наказу створювались аналогічний за своїми завданнями та функціями відділи державних адміністраторів у Приморському, Малиновському, Київському та Суворовському районах. На думку позивачки фактично проводилась зміна назв структурних підрозділів управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради, а самої реорганізації не відбувалось. Окрім того, позивачка вказує на те, що 06.02.2015 року її було попереджено, що у звязку зі зміною в організації виробництва і праці на підставі наказу від 30.01.2015р. №06 посада яку обіймала позивачка на той час буде виведена зі штату та про факт майбутнього звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗПП України.

Позивачка у своєму позові та представник позивачки під час розгляду адміністративної справи зазначають, що позивачці не було запропоновано жодної вакантної посади в управлінні, та на думку позивачки, переважне право на призначення на вакантну посаду заступника начальника управління - начальника відділу - адміністратора було і є у позивачки.

На думку позивачки, в порушення норм чинного законодавства позивачу не було запропоновано жодної вакантної посади, які на дату видання наказу, а саме 30.01.15р. налічували 27 штатних одиниць, а всі створені посади відповідали кваліфікації та навикам позивачки.

Відтак, позивачка вважає своє звільнення незаконним, а розпорядження Одеського міського голови від 01.04.2015 року №376К про звільнення ОСОБА_6 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Окрім того, позивачка вказує на те, що у звязку зі звільненням у неї різко погіршився стан здоровя та виникла загроза втрати вагітності і вона була змушена звернутись до жіночої консультації №8 за медичною допомогою. Позивачка стверджує, що в результаті перенесеного хвилювання лікарям не вдалося врятувати її вагітність, отже така втрата заподіяла позивачці значних душевних та моральних страждань. Позивачка вважає, що вона незаконно залишилась без роботи та перенесла значні моральні страждання, у зв'язку з чим їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 200 000 гривень.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Одеського міського голови від 01 квітня 2015 року № 376-к, поновити та перевести позивачку на посаду заступника директора департаменту начальника управління державних адміністративних послуг адміністратора департаменту надання адміністративних послуг з 07.04.2015 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду у розмірі 200000 грн.

Представник відповідача - Одеського міського голови ОСОБА_7 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, в тому числі посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях наданих до суду (Том 1 а.с. 186-190).

Представник відповідача - департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, в тому числі посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях наданих до суду (Том 1 а.с. 160-164).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5, також заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала до суду відповідні пояснення по справі (Том 1 а.с. 222, Том 2 а.с. 85).

Вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши свідків, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «При адміністративні послуги», рішенням Одеської міської ради від 17.12.2013 року №4187-VI створено Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради як структурний підрозділ управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Відповідно до п. 1.3 Положення про управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.04.2012 р. № 1862 VI, а також п. 1.2 Положення про департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.02.2015 p. № 6268-VI (227-230) управління/департамент є самостійною юридичною особою, має власний баланс, рахунки в установах Державного казначейства, гербову печатку, штампи, бланки з власною назвою.

Згідно з п. п. 7.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.2.7 Положення про управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.04.5012 № 1862-V, управління очолює начальник, який видає в межах своєї компетенції накази, контролює їх виконання, затверджує положення про структурні підрозділи управління, посадові інструкції працівників, розподіляє обов'язки між своїми заступниками, а також забезпечує організацію діяльності та виконання встановленого обсягу повноважень адміністраторів.

30.01.2015 року начальником управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради прийнято наказ № 06 «Про затвердження структури управління та внесення змін до штатного розпису» (Том 1 а.с. 13-14). Згідно зазначеного наказу, в управлінні змінюється організація праці та здійснюється перерозподіл обовязків посадових осіб управління. Так, зокрема, із структури управління виводилась посада заступника начальника управління-адміністратора, а функціональні обовязки заступника начальника управління та обовязки начальника новоствореного структурного підрозділу - міського відділу державних адміністративних послуг поєднувались.

Окрім того, кваліфікаційні вимоги для зайняття посади заступника начальника управління - начальника відділу - адміністратора відділу державних адміністративних послуг, які висувались до зайняття посади заступника начальника управління було змінено. Так, зокрема, посада, що вводилась наказом начальника управління від 30.01.2015 року № 06, вимагала наявності у претендента на її зайняття закінченої післядипломної освіти у сфері управління: магістр державного управління або магістр державної служби за відповідною спеціалізацією.

Рішенням Одеської міської ради від 25.02.2015 № 6268-VI було змінено найменування управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради на Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, а також затверджено положення про Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Як зазначив представник департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на підставі зазначеного рішення Одеської міської ради, у звязку зі зміною статусу управління та значним розширенням функцій, а також суттєвою зміною основних завдань управління, виникла необхідність у перерозподілі посадових обовязків працівників та внесенні змін до наказу від 30.01.2015 № 06, які були внесені наказом від 07.04.2015 № 24 та затверджено структуру Департаменту (Том 1 а.с. 165-170). Вказані накази та рішення Одеської міської ради у встановленому законодавством порядку оскаржені не були. На момент розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом є чинними.

Організацію роботи з кадрами у виконавчих органах міської ради регулює розділ 4 Регламенту виконавчих органів Одеської міської ради (Том 2 а.с. 43-84), затвердженого Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.10.2005р № 754, відповідно до пп. 4.1.5 п. 4.1 розд. 4 якого прийом на службу, переведення, стажування, звільнення, присвоєння рангу та інш. здійснюється за розпорядженням міського голови.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на визначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.

Як було встановлено судом, та не заперечувалось сторонами у справі 06.02.2015 р. позивачку під підпис попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (Том 1 а.с. 115).

Враховуючи вищезазначене начальник управління надання адміністративних послу Одеської міської ради звернувся до профспілкового комітету управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради з поданням щодо звільнення ОСОБА_6 за скороченням штату у звязку з реорганізацією структури управління і відсутністю вакантних посад.

Відповідно до протоколу проведення зборів профспілкового комітету управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 23.02.2015 р. № 2 та повідомлення профкому, адресованого на імя начальника управління, профспілкова організація ухвалила рішення надати згоду на звільнення ОСОБА_6 (Том 1 а.с. 116).

Окрім того, за клопотанням представника позивача було викликано та допитано у судовому засіданні 23.09.2015 року, в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10

У судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що працюючи на відповідних посадах у період звільнення позивачки, будь якого особливого негативного ставлення керівництва до позивачки не було, про здійснення тиску на позивачку щодо примусового звільнення, а також про вагітність позивачки свідкам не відомо. При цьому зазначили, що звільнення позивачки з займаної посади відповідає приписам чинного законодавства України.

Відповідно до розпорядження міського голови від 01.04.2015 р. № 376 К ОСОБА_6 звільнено з посади заступника начальника управління адміністратора управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради 06.04.2015 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 України у звязку з реорганізацією структури управління (Том 1 а.с. 116).

Згідно з ч. 3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення звязку із змінами в організації виробництва і праці.

Питання переводу працівників на іншу посаду, визначення рівня їх кваліфікації та продуктивності праці, а також доцільності проведення перестановки (перегрупування) працівників є компетенцією роботодавця. Переважне право на залишення на роботі з'ясовується у разі проведення звільнення працівників і не стосується випадків переводу працівників за їх згодою власником чи уповноваженим ним органом в межах підприємства, установи, організації.

Згідно статті 42 Кодексу законів про працю України, переважне право залишитись на роботі має визначатись у випадку скорочення чисельності штату працівників, які займають однакові посади.

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», посада заступника директора Департаменту-начальника управління державних адміністративних послуг-адміністратора відноситься до четвертої категорії посад органів місцевого самоврядування.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що новостворена посада заступника директора Департаменту- начальника управління державних адміністративних послуг-адміністратора передбачає кваліфікаційні вимоги до цієї посади, а саме наявність у претендента на її зайняття закінченої післядипломної освіти у сфері управління: магістр державного управління або магістр державної служби за відповідною спеціалізацією, в свою чергу позивачка ОСОБА_6 не відповідає таким вимогам.

Окрім того посада, з якої звільнено позивачку - заступник начальника управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради - належить до пятої категорії посад осіб місцевого самоврядування, а посада заступника директора Департаменту-начальника управління державних адміністративних послуг Одеської міської ради відноситься до вищої категорії.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.01.2012 року «Щодо обов'язкових для всіх судів України правових позицій» звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. До звільнення позивачці було запропоновано вакантні посади, що відповідали її спеціальності та кваліфікації. Від запропонованих посад відповідачка відмовилась. Інші вакантні посади їй не пропонувались, оскільки, на переконання роботодавця, позивачка не відповідала їм за своєю спеціальністю, кваліфікацією та досвідом роботи. Поняття кваліфікації як таке, що включає не лише освітній рівень працівника та стаж його роботи, а і здатність виконувати особливі доручення, є оціночним та визначається у кожній конкретній справі залежно від установлених судом обставин (постанова від 7 листопада 2011 року N 6-45цс11).

Судом під час розгляду адміністративної справи було встановлено, що позивачку не можливо було перевести на іншу посаду, оскільки були відсутні вакантні посади, що відповідали її спеціальності та кваліфікації.

Відповідно до Пленуму ВСУ N 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується, в тому числі змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази у їх взаємному звязку, суд дійшов висновку, що Одеським міським головою ОСОБА_7 не було порушено прав позивача при прийняття розпорядження від 01 квітня 2015 року № 376-к з урахуванням всіх критеріїв, визначених у ч. 3 ст. 2 КАС України, що виключає правові підстави для поновлення та переведення позивача на посаду заступника директора департаменту начальника управління державних адміністративних послуг адміністратора департаменту надання адміністративних послуг з 07.04.2015 року.

Враховуючи, що під час розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваного розпорядження Одеським міським головою від 01 квітня 2015 року № 376-к, позовні вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди у розмірі 200000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження Одеського міського голови від 01 квітня 2015 року № 376-к та поновлення позивача на посаді.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представників відповідачів суд дійшов висновку, що у задоволені позову ОСОБА_6 необхідно відмовити повністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 01.10.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_6 до Одеського міського голови ОСОБА_7, департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування розпорядження Одеського міського голови від 01 квітня 2015 року № 376-к, поновлення та переведення на посаду заступника директора департаменту начальника управління державних адміністративних послуг адміністратора департаменту надання адміністративних послуг з 07.04.2015 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди- відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 06.10.2015 року.

СуддяО.М. Тарасишина

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_6 до Одеського міського голови ОСОБА_7, департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування розпорядження Одеського міського голови від 01 квітня 2015 року № 376-к, поновлення та переведення на посаду заступника директора департаменту начальника управління державних адміністративних послуг адміністратора департаменту надання адміністративних послуг з 07.04.2015 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди- відмовити повністю.

06 жовтня 2015 року.