№ 5208427, 05.09.2007, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" вересня 2007 р.Справа №2/5966-А

За позовом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому

м.Хмельницький

до приватного підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький

про стягнення 230грн.82коп.

Суддя Дячук Т.В.

Секретар судового засідання Будзинська В.Г.

Представники сторін:

від позивача: Стельмах О.В. - представник по довіреності №3258/06 від 28.03.2006р.

від відповідача: не зявився

Ухвалою суду від 10.08.2007р. відкрито провадження в адміністративній справі і призначено судовий розгляд.

Суть спору: позивачем подано позов про стягнення з відповідача 230грн.82коп. заборгованості по сплаті фіксованого розміру страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 1 квартал 2005 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи наданими до матеріалів справи доказами.

Згідно поштового повідомлення №2214045, ухвалу від 10.08.2007р. №2/5966-А відповідач отримав 15.08.2007р.Однак, відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи, своїми процесуальними правами не скористався, заперечення на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив та повноважного представника в судове засідання не направив.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне :

Відповідач фізична особа ОСОБА_1 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності Хмельницьким міськвиконкомом 18.04.1995р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за адресою АДРЕСА_1, і, відповідно до ст.15 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Державною податковою інспекцією у м.Хмельницькому листом від 29.12.2006р. №44709/10/28 повідомлено управління Пенсійного фонду, що субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 в І кварталі 2005 року здійснювалась діяльність по спрощеній системі оподаткування.

Статтею 45 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” №2285 від 23.12.2004р. встановлено фіксований розмір страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” №2505-4 від 25.03.2005р. визначено, що сплата та зарахування до бюджетів і державних цільових фондів сум єдиного та фіксованого податку для субєктів малого підприємництва здійснюється в порядку та на умовах, які діяли до 01.01.2005р. Зазначена норма набрала чинності з 31.03.2005 р.

За період з 01.01.2005р. по 30.03.2005р., ОСОБА_1, як фізична особа - субєкт підприємницькою діяльності, якою обрано особливий спосіб оподаткування, відповідно до ст.45 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” №2285-4 від 23.12.2004р. (редакція якого була чинна до 31.03.2005р.) зобовязана була сплатити до Пенсійного фонду України фіксований розмір страхових внесків за січень, лютий 2005 року із розрахунку 83грн.84коп. на місяць(262грн.*32%=83,84грн.), а за 30 днів березня 2005 року із розрахунку 81грн.14коп.

З 14.04.2006р. набрав чинності Закон України „Про вирішення питання щодо заборгованості субєктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у звязку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року” № 3583 від 16.03.2006р., яким врегульовано питання сплати фіксованої ставки на рівні різниці між встановленою ставкою внеску та частиною єдиного або фіксованого податку, що не надійшли до Пенсійного фонду у звязку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. №2285-4.

У звязку з цим, субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 було направлено лист №2021/10 від 23.01.2007р. про явку до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому для розрахунку фіксованого розміру страхового внеску. Отримання відповідачем даного листа 26.01.2007р. підтверджується повідомленням про вручення №1405416.

На підставі даних ДПІ у м.Хмельницькому, органом Пенсійного Фонду складено акт №302 від 25.04.2007р., в розрахунку до якого зменшено заборгованість ОСОБА_1 на частину сплаченого нею фіксованого податку за 1 квартал 2005 року.

Відповідно до ст.106 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, позивачем предявлено відповідачу вимогу №636 від 25.04.2007р. про сплату боргу у сумі 230грн.82коп., яку надіслано на адресу відповідача разом з актом №302 від 25.04.2007р. Отримання відповідачем 16.05.2007р. рекомендованого поштового відправлення підтверджено повідомленням про вручення №1762758.

Оскільки відповідач не узгодив вимогу з управлінням Пенсійного фонду, не оскаржив її до суду і не сплатив визначену суму страхових внесків, позивачем подано позов про стягнення з відповідача 230грн.82коп. заборгованості.

Досліджуючи надані докази та оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне:

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09.07.2003р. №1058-4 „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, яким передбачено перехід від системи пенсійного забезпечення до системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування і встановлення прямої залежності розмірів пенсій від страхового стажу й заробітку, з якого були фактично обчислені та сплачені внески до Пенсійного фонду. Відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування регулюються вищезазначеним Законом. Положеннями ст.5 вказаного Закону встановлено, що визначення платників страхових внесків, порядок обчислення і сплати страхових внесків регулюються виключно цим Законом.

Відповідно до п.5 ст.14 та п.1 ст.15 Закону страхувальниками та платниками страхових внесків є фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, в тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно п.п.4 та 6 пункту 2 статті 17 Закону №1058-4 від 09.07.2003р. відповідач, як страхувальник - фізична особа - субєкт підприємницької діяльності, зобовязаний подавати звітність територіальному органу Пенсійного фонду України у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, а також зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.п.4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону №1058-4 фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування, сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-4 від 09.07.2003р. мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Згідно п.п.8 пункту 3 ст.106 Закону, у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки, і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у ній суму, то орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. Крім того, орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості у відповідача та вжиття заходів її стягнення, відповідно до вимог Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” №1058-4 від 09.07.2003р.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті фіксованого розміру страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 230грн.82коп. відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, обґрунтовані матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п. 3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов управління Пенсійного фонду України м.Хмельницькому до приватного підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький про стягнення 230грн.82коп. задоволити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому (м.Хмельницький, вул.Театральна, 12, код 01526313) заборгованість по сплаті фіксованого розміру страхового внеску в сумі 230грн.82коп. (двісті тридцять гривень 82коп.).

Згідно з ст.ст.185-186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява та скарга подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно з ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяТ.В. Дячук

Віддруковано 3 примірники:

1 до справи;

2 позивачу;

3 відповідачу.