Постановление суда № 52078095, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2015 р. м. Київ К/800/43634/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Івченко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014

у справі № 826/1674/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія-2010"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2014 та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0000702203 та № 0000712203.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будівельно-монтажна компанія-2010" з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ангели-Техно», ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «В.І.А.», ТОВ «Ейс Констракшн Менеджмент» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 02.08.2013 №139/26-57-22-03-07/37311359, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог: пп. 14.1.228 п.14.1 ст. 14, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХIV, пп. 2.5 п. 2 «Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого позивачем занижено на 947440,00 грн. суми податку на прибуток; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 21.12.2010 №969, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.11.2011 за №133/20071, п.п. 1, 2 ст. 9 Закону №996-ХIV, пп. 2.5 п.2 Положення №88, в результаті чого позивачем занижено на 934318,00 грн. суми податку на додану вартість.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 13.09.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000702203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на 1421160,00 грн., у тому числі: 947440,00 грн. - за основним платежем та 473720,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000712203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1401477,00 грн., у тому числі: 934318,00 грн. - за основним платежем та 467159,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що на виконання господарських зобов'язань, підтвердження надання контрагентами послуг оформлено всі необхідні первинні документи, укладення договорів спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Ангели-Техно», ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «В.І.А.», ТОВ «Ейс Констракшн Менеджмент», на виконання умов договорів підряду, позивачем надано Акти приймання виконаних робіт, Довідки про вартість виконаних робіт /та витрати/, Акти про приймання матеріалів до монтажу, Розрахунки загальновиробничих видатків, Акти на виконання робіт по муруванню цегляних стін, Розрахунки договірної ціни, Графіки фінансування, Акти на виконання внутрішніх ремонтно-будівельних робіт при реконструкції універмагу «ЛУЦЬК», Акти надання послуг генерального підряду, Акти на закриття прихованих робіт, податкові накладні.

Разом з тим, заперечуючи позов, відповідач посилається на те, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13.02.2014 про закриття кримінального провадження №32013110060000363 від 26.09.2013, встановлено, що ОСОБА_3, будучи директором TOB «Будівельно-Монтажна Компанія 2010», усвідомлюючи покладену на нього відповідальність та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету грошових коштів в значному розмірі, бажаючи їх настання, шляхом незаконного завищення податкового кредиту та валових витрат підприємства, вчинив умисне ухилення від сплати податків.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Однак, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, судам слід дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль