№ 52036972, 30.09.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м.Чернігів Справа № 825/3170/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Стасюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

01.09.2015 Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) про стягнення податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 3 395,74 грн, мотивуючи тим, що відповідач як платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни (поштове направлення 25.08.2015).

Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення (в матеріалах справи). При цьому, через канцелярію суду надав заяву, в якій просить розгляд справи провести без участі його представника. Позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач до суду також не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою реєстрації: вул. Гагаріна, буд. 66, с. Леонідівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16670, вказаною у листі Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області від 09.09.2015 № 74.01/03 - 16160 (а.с. 17). До суду переданий поштою конверт з повісткою, яка вдруге направлялась відповідачу, з довідкою відділення від 22.09.2015 "за закінченням терміну зберігання".

За таких обставин, враховуючи ч. 11 ст. 35 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1) була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 13.03.2012 та перебувала на обліку в Ніжинській ОДПІ як платник податків. 01.04.2015 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за власним рішенням.

Згідно ч.2 п.65.10 ст.65 Податкового кодексу України державна реєстрація припинення підприємницької діяльності чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх не виконання.

В силу пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. А згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно враховуючи термін "податкове зобов'язання", визначене пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, суд зазначає, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 Кодексу).

Виходячи із аналізу правових норм, що регулюють обов'язки платника податків, під час дослідження позовних вимог судом встановлено, що відповідно до розрахунку позивача відповідач має податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 3 395,74 грн., що також відповідає даним картки обліку платника податку (а.с. 24-25).

Даний податковий борг у розмірі 3 395,74 грн. підтверджується:

- заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.04.2012 (а.с.10), на підставі якої нарахована заборгованість по терміну сплати з 20.07.2013 в розмірі 114,00 грн (з урахуванням наявної станом на 20.07.2013 переплати у розмірі 115,40 грн), по терміну сплати за період з 20.08.2013 по 20.12.2013 в розмірі 229,40 грн щомісячно, по терміну сплати за період з 20.01.2014 по 20.03.2014 в розмірі 243,60 грн щомісячно.

Так, згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, поданої відповідачем до Ніжинської ОДПІ, відповідачем зазначено розмір ставки єдиного податку - 20% до розміру мінімальної заробітної плати (друга група платників).

- податковим повідомленням-рішенням від 03.10.2014 №0026021/01, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 1 397,70 грн штрафу.

Дане податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 03.10.2014, що підтверджується особистим підписом на корінці податкового повідомлення-рішення, на момент розгляду справи в суді, в адміністративному або судовому порядку не оскаржене, а отже грошове зобов'язання є узгодженим та підлягає сплаті.

Також судом встановлено, що відповідачу нараховано пеню в сумі 6,24 грн. Таким чином загальна сума податкового боргу складає 3 395,74 грн.

При перевірці правильності нарахування відповідачу податкового боргу, необхідно врахувати, що в силу п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

При цьому, враховуючи те, що відповідач відноситься до другої групи платників єдиного податку, суд зазначає п. 291.4 ст. 291 Кодексу, яким встановлено, що до другої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, або кількість осіб, які перебувають з ними в трудових відносинах одночасно не перевищує 10 осіб здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень. Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Також суд зазначає п. 293.2 ст. 293 Податкового кодексу України, згідно якого фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп згідно п. 294.1 ст. 294 Кодексу є календарний рік.

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Кодексу платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Окрім цього п.122.1 ст.122 передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

З огляду на вимоги пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Кодексу, яким встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган, суд прийшов до висновку, що позивач, як контролюючий орган діяв в межах наданих повноважень.

При цьому, згідно п. 57.3 ст. 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Також слід врахувати порядок та строки нарахування пені визначені пп. 129.1.1 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.129.4 пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення (його частини), залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п. 129.5 ст. 129 Кодексу). Крім того, нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків (п. 131.1 ст. 131 Кодексу).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач, як контролюючий орган діяв в межах наданих повноважень.

Судом встановлено, що відповідно до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена податкова вимога від 07.04.2014 № 967-25 в сумі 1 267,24 грн. (а.с. 12). Вказана вимога була вручена відповідачу 17.04.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.12). Отже податкове зобов'язання є узгодженим.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Тобто, оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.

З огляду на встановлене, враховуючи норму п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку та згідно п.п. 97.4.3 п.97.4 ст. 97 Податкового кодексу України, суд визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 3 395,74 грн., такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 41, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Чернігівська область, 16670, ід.н НОМЕР_1) податковий борг по єдиному податку у розмірі 3 395,74 грн (три тисячі триста дев'яносто п'ять гривень 74 коп.) та перерахувати на р/р 31413699700311, Ніжинське УК/ с.Вікторівка/ 18050400, код 37716092, ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк