Постановление суда № 519978, 17.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-366/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2007 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Дробот І.В.

відповідача: Перцевої О.Л., Андреєвої І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.12.2005 р.

у справі № 17/100

за позовом Дочірнього підприємства "Автокомпонент" ВАТ "Полтавський агроагрегатний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.05.2005 р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що при поверненні орендованого майна ДП "Автокомпонент" безоплатно передало ВАТ "Полтавський агроагрегатний завод" товарно-матеріальні цінності на суму 242466,33 грн., які увійшли до вартості приміщення після проведеного ремонту.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.12.2005 р. вказане рішення скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 02.12.2004 р. № 00003372301/0, яким визначено позивачу завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 16652 грн. та штрафні санкції у сумі 8417 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при поверненні майна орендодавцю податок на додану вартість не нараховується та не сплачується, оскільки не було створено нового обєкту оподаткування у розумінні Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР "Про податок на додану вартість".

ДПІ у місті Полтаві подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що позивач в результаті повернення орендованого приміщення, в якому проведений капітальний ремонт, фактично здійснив безоплатну поставку товарів (необоротних матеріальних активів) на суму 242466,33 грн. вартість ремонту. Така операція згідно із вимогами п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є обєктом оподаткування. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що ремонт не можна відокремити від приміщення, є безпідставним.

Представники податкової інспекції в судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.

Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

Актом перевірки № 2841/23-1/30486079 від 30.11.2004 р. зафіксовано заниження податкового зобовязання з ПДВ з операції з безоплатного надання товарно-матеріальних цінностей, яке полягало у поверненні орендованого приміщення з проведеним капітальним ремонтом від ДП "Автокомпонент" позивачу.

ДПІ у м. Полтава прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2004 р. № 00003372301/0, яким визначено ДП "Автокомпонент" ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод" суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 25251 грн., у т.ч. 16834 грн. основного платежу та 8417 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції про неправомірність визначення позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, оскільки повернення орендованого приміщення з проведеним капітальним ремонтом не можна вважати безоплатною передачею майна власнику і вважати таку господарську операцію поставкою товарів (робіт, послуг), що оподатковується податком на додану вартість у відповідності до вимог п.п. 3.1. ст. 3 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.01.2003 р. № 469-IV) не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

01.08.1999 р. між ДП "Автокомпонент" та ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод" укладено договір № 4 оренди нежилого приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Зінківська, 57.

Відповідно до п. 4.3 вказаного договору на позивача покладено обовязок своєчасно здійснювати капітальний і поточний ремонт.

Як було правильно зазначено судом апеляційної інстанції, приміщення, в якому орендарем здійснений ремонт на виконання п. 4.3. договору оренди, після розірвання такого договору було повернуто орендодавцю, а не передано на його баланс. Вартість ремонту була списана орендарем за рахунок власних коштів, оскільки орендар не має право на його відшкодування. Здійснений ремонт не можна відокремити від орендованого приміщення.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності визнання недійсним податкового повідомлення-рішення узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.12.2005 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко