Постановление суда № 51947607, 30.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р.Справа № 820/6310/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участю представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року по справі № 820/6310/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ((під час розгляду справи здійснена заміна сторони відповідача на належного - ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), з позовом, в якому просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог: (т.1 а.с.4-6, т.5 а.с.40-41)

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0021561703 за платежем: податок на доходи фізичних осіб від 07.05.2015 року відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1);

- скасувати рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № НОМЕР_2 від 07.05.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року по справі № 820/6310/15 адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі. (т.5 а.с.46-50)

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, відповідач звертає увагу суду, що позивачем як до перевірки, так і до суду не надано: - Книгу обліку доходів і витрат за 2012-2013 роки, а було надано Книгу обліку доходів і витрат, зареєстровану в ДПІ у Московському районі м. Харкова лише 17.02.2014, яка велась із порушеннями Порядку її ведення; - всі акти виконаних робіт, а надані акти виконаних робіт (т.1 а.с.83-86) не містять конкретизації щодо проведених робіт; - документи, які підтверджували б використання товарів у господарській діяльності і зв'язок витрат на придбання цих товарів з отриманням доходу. Також відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_3 надано до перевірки видаткові накладні, складені із порушеннями. Крім того, відповідач вказує на заниження позивачем суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року. (т.5 а.с.55-58)

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідачем на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, ст.13-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 328 від 30.08.2015 року, проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року. За результатами проведеної перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області складено акт № 1231/20-34-17-03-07/НОМЕР_1 від 17.04.2015 року.

За результатами проведеної документальної позапланової перевірки встановлені порушення ФОП ОСОБА_3: п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме не ведення обліку доходів та витрат з січня 2012 року по січень 2014 року та порушення порядку ведення обліку доходів і витрат з лютого 2014 року по грудень 2014 року; п.44.1, 44.3, 44.6 ст.44 Податкового кодексу України, а саме ненадання документів, що пов'язані з предметом перевірки; п.177.2, 177.4 ст.177, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, а саме завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 340665,21 грн., в тому числі 83109,48 грн. за 2012р., 117744,26 грн. за 2013 рік та 139811,47 грн. за 2014 рік.; пп.2 п.1 ст.7, пп.3.11.25 п.11.25 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження нарахування єдиного соціального внеску у сумі 242376,51 грн. у тому числі за 2012 рік у сумі 76921,01 грн., за 2013 рік у сумі 81612,63 грн. та у 2014 році у сумі 83842,81 грн.; пп. 176.2 ст.176, п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за 1-4 кв. 2012 року - 2014 року і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 № 1020.

Позивачем 23.04.2012 року надано до ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області заперечення на акт перевірки разом із додатковими документами.

За результатми розгляду заперечень на вищевказаний акт перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надано ФОП ОСОБА_3 лист від 30.04.2015 № 3234/0/20-34-17-03-11, яким повідомлялося про викладення висновків вищевказаного акту перевірки у редакції, яка змінювала лише один висновок перевірки, а саме «п.177.2, 177.4 ст.177, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, а саме завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 233839,41 грн., в тому числі 78615,84 грн. за 2012р., 79827,02 грн. за 2013 рік та 75396,55 грн. за 2014 рік», інші висновки перевірки залишились не зміненими (т.1 а.с.12-18)

На підставі висновків акту перевірки № 1231/20-34-17-03-07/НОМЕР_1 від 17.04.2015 року, з урахуванням результатів розгляду заперечень на акт перевірки, ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 07.05.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 292299,26 грн., з них за основним платежем - 233839,41 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 58459,85 грн.; (т.1 а.с. 8);

- рішення № НОМЕР_2 від 07.05.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу було нараховано штрафні санкції у розмірі - 23891,55 грн. (т.1 а.с. 9)

Також позивачем були надані пояснення від 05.06.2015 року з приводу проведеної перевірки та складання акту перевірки №1231/20-34-17-03-07/НОМЕР_1 від 17.04.2015року. (а.с.10-11)

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до перевірки і до суду було надано документи бухгалтерської звітності, які підтвердили обґрунтованість віднесення до складу суми витрат на утримання основних засобів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного соціального внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до положень п.п.177.1 та 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положеннями п.177.4 ст.177 ПК України передбачено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

При цьому, господарська діяльність визначається як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, що відповідає визначенню наведеному у п. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Статтею 138 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Нормами пп.138.6 та 138.8 ст.138 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, що позивачем було надано до перевірки та до суду копії договорів купівлі-продажу, копії товарних чеків, калькуляцію, копії актів виконаних робіт, копії прибуткових та видаткових накладних, податкових накладних, які підтверджують виконання вказаних договорів та здійснення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів. (т.1 а.с.19-30, 63-250, т.2 а.с.1-249, т.3 а.с. 1-237, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-30).

При чому, податковому органу були надані підтверджуючи документи, як придбання товару (послуг), так і використання його у власній господарській діяльності щодо реалізації до інших контрагентів. Споживачів таких товарів (послуг). Зазначене так знайшло своє відображення у акті перевірки.

Таким чином, висновок ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи та є помилковим.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Приписи частини 11 статті 8 названого Закону визначають, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Законубази нарахування єдиного внеску.

Абзацом 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, розмір єдиного внеску обраховується виходячи з розміру доходу (прибутку), отриманого від господарської діяльності фізичної особи-підприємця, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Враховуючи, що в межах розгляду даної справи не встановлено завищення позивачем валових витрат і, як наслідок, заниження чистого оподатковуваного доходу, висновки податкового органу про наявність такого порушення є безпідставними. Як наслідок, відсутні і підстави для застосування штрафних санкцій за донарахуванням єдиного внеску.

Відповідно до пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Суд зауважує, що надаючи право фізичній особі-підприємцю вести облік доходів і витрат, законодавець одночасно не позбавляє підприємця права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів.

Будь-яких інших обставин та доводів, з якими б ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області пов'язувала порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено.

Крім того, відсутність Книги обліку доходів та витрат у періоді 2012-2013 року внаслідок її втрати, за що позивач поніс відповідальність ще не свідчить про не підтвердження здійснення господарських операцій, тому як такі операції підтверджуються сукупністю первиних документів податкової та бухгалтерської звітності. Порушення введення Книги обліку доходів та витрат (п.177.10 ст.177 ПК України) має місце іншу відповідальність, ніж те, що визначено відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено. Як вбачається за матеріалами справи, спірні господарські відносини з контрагентом спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета. Фактичні дані, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, відповідачем перед судом не доведено.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку, при прийнятті спірного податкового повідомлення рішення, доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняті відповідачем неправомірно та з порушенням принципу обґрунтованості.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року по справі № 820/6310/15 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 30 вересня 2015 року. У повному обсязі складена 02 жовтня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6