№ 51629991, 28.09.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3285/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом Роздільнянської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Роздільнянська обєднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у загальному розмірі 868, 08 грн. по єдиному податку з фізичних осіб та по збору на виноградарство, садівництво і хмелярство.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Роздільнянській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, як платник податків передбачених Податковим кодексом України. На час звернення до суду, за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 868, 08 грн., яка складається з боргу по єдиному податку з фізичних осіб та штрафним (фінансовим) санкціям, збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Податковий борг відповідача, як зазначає позивач, є узгодженим, з огляду на що податковою вживались заходи його погашення шляхом направлення боржнику податкової вимоги від 04.11.2014 року №1478-25, проте відповідач податковий борг не сплатив, що стало підставою звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Відповідачу направлялась копія ухвали суду про відкриття скороченого провадження у справі, проте судова кореспонденція повернута до суду з відміткою відповідальної особи поштового звязку: «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до положень ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях субєкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, застосовується скорочене провадження.

ОСОБА_2 з приписами п. 3 ч. 5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження протягом таких строків не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення десятиденного строку з дня одержання ухвали про відкриття скороченого провадження, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Так, дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступні обставини та факти.

ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 07.11.2013 року була зареєстрована, як фізична особа-підприємець, проте 15.09.2014 року до реєстру внесено запис №25440060003004153 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, на підставі власного рішення.

Відповідно до довідки форми № 4-ОПП від 03.03.2015 року №1515241400575, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 узята на облік в контролюючих органах 08.11.2013 року за №152413178263 та на дату видачі довідки перебувала на обліку в Роздільнянській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

ОСОБА_2 довідки Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 30.03.2015 року, станом на 30.03.2015 року за даними карток особових рахунків платника податків податковий борг ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом складає 868, 08 грн.

Вказана заборгованість виникла за відповідачем по наступним платежам:

- за платежем 18050400 Єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 752, 08 грн., з яких 167, 44 грн. за основним платежем та 584, 64 грн. за штрафними санкціями;

- за платежем 19060100 Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 116, 00 грн.

Заборгованість з єдиного податку виникла за відповідачем внаслідок нарахування податковою грошових зобовязань з єдиного податку на підставі його заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 13.11.2013 року, а також застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобовязання з єдиного податку.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до своєї заяви про застосування спрощеної системи оподаткування з грудня 2013 року ФОП ОСОБА_1 перейшла на спрощену систему оподаткування зі ставкою єдиного податку 16 % від розміру мінімальної заробітної плати, про що 18.11.2013 року отримала свідоцтво платника єдиного податку серії Б № 873009 (платник єдиного податку другої групи).

Також, судом встановлено, що 29.09.2014 року ДПІ у Роздільнянському районі, на підставі акту перевірки № 000734/15-24-17-01/НОМЕР_1 (камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету) прийнято податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 584, 64 грн. за порушення граничних строків сплати єдиного податку.

Заборгованість по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 116, 00 грн. виникла на підставі самостійно складеного відповідачем звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства № НОМЕР_3 від 20.08.2014 року на загальну суму 116, 00 грн.

У звязку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов'язань, позивачем складено та направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 04.11.2014 року № 1478-25, проте що станом на 03.11.2014 року загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобовязаннями становить 752, 08 грн.

Проте, як вбачається з довідки ДПІ у Роздільнянському районі ГУ ДФС в Одеській області, сума податкового зобовязання з єдиного податку з фізичних осіб та збору на розвиток виноградарства відповідачем не сплачена, що стало підставою звернення позивача до суду.

ОСОБА_2 з п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків, зокрема, зобов'язаний, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

На час виникнення податкового боргу відповідач був платником єдиного податку.

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 ПК України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п. 293.2 ст. 293 ПК України).

ОСОБА_2 з п. 295.1 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 ПК України).

Отже, заборгованість відповідача з єдиного податку є узгодженою.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

З огляду на зазначене, заборгованість відповідача по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 116, 00 грн. також є узгодженою, оскільки самостійно визначена ним у звіті про нарахування збору на розвиток виноградарства.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

ОСОБА_2 з п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України, направлялась відповідачу податкова вимога форми «Ф» від 04.11.2014 року № 1478-25.

За змістом п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

ОСОБА_2 з п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовязань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Судом встановлено, що позивачем додержані вищенаведені вимоги Податкового кодексу України. Враховуючи, що з дня надіслання контролюючим органом відповідачу податкової вимоги минуло 60 календарних днів, в першу чергу вживаються заходи щодо погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення коштів, які перебувають у його власності, з рахунків платника податків у банках за рішенням суду.

Разом із тим, судом встановлено, що згідно ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 праведно державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Порядок погашення грошових зобовязань або податкового боргу в разі припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця регулює стаття 97 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 97.3 ст. 97 ПК України, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Пунктом 97.4 статті 97 ПК України визначено, що особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи підприємця є така фізична особа.

ОСОБА_2 пункту 11.32 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року за №1588, зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку: 4) державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання. 5) у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи. Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа. 6) після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

В постанові Верховного суду України від 4 грудня 2013 у справі № 6-125цс13 зроблено висновок про те, що з огляду на положення статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 47 - 49 Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

З наведеного слідує, що податковий борг, який виник за ФОП ОСОБА_1, з моменту припинення її підприємницької діяльності є боргом ОСОБА_1, як фізичної особи.

У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом.

ОСОБА_2 з п. 41.2 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено існування за відповідачем податкового боргу у розмірі 868, 08 грн., доказів самостійної його сплати до суду не надано, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 23, 35, 69, 71, 72, 86, 128, 158-163, 254 КАС України, Податковим кодексом України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Роздільнянської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг у розмірі 868, 08 грн., а саме:

- по єдиному податку з фізичних осіб (код платежу 18050400) у сумі 584, 64 грн. (пятсот вісімдесят чотири гривні 64 коп.) на р/р 31414699700386 в УДКСУ у Роздільнянському районі Одеської області, МФО 828011, код отримувача 37958382, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області;

- по збору на виноградарство, садівництво і хмелярство (код платежу 18050400) у сумі 116, 00 грн. (сто шістнадцять гривень) на р/р 31217233700381 в УДКСУ у Роздільнянському районі Одеської області, МФО 828011, код отримувача 37958382, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Глуханчук