№ 51513073, 26.07.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/2433/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Котюжанському В.О.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідачів: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного центру зайнятості

до: Вапнярської загальноосвітньої школи I-III ступенів №3, відділу освіти

про: стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Вінницького обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до Вапнярської загальноосвітньої школи I-III ступенів №3 (далі Відповдіач 1), відділу освіти Томашпільської районної державної адміністрації (далі Відповідач 2) про стягнення штрафу в розмірі 18820 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.03.2011 року інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення обласного центру зайнятості проведено перевірку стану дотримання вимог законодавства про зайнятість населення Вапнярською ЗОШ №3, за результатом якої встановлено факт порушення вимог статті 8 Закону України Про зайнятість населення, а саме, Відповідачем 1 використовувалась праця громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5 без дозволу на працевлаштування в Україні. За результатами перевірки складено акт та застосовано штраф у розмірі 18820 грн., який у місячний строк не сплачений, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 07.06.11 р. відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити. В обгрунтування позову посилались на обставини, що викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.26-29, 32-34), просив суд відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи свою позицію тим, що на законодавчому рівні не розроблений спеціальний порядок накладення штрафу за використання праці іноземних громадян без дозволу служби зайнятості, що позбавляє інспекцію застосовувати штрафні санкції. При цьому, суду зазначив, що він не заперечує, що відповідачем 1 допущено порушення, а саме працевлаштування ОСОБА_5 без відповідного дозволу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

30.03.2011 року інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення обласного центру зайнятості проведено перевірку стану дотримання вимог законодавства про зайнятість населення Вапнярською ЗОШ №3. За результатами даної перевірки встановлено, що громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_6 на підставі наказу №32 від 11.06.09 р. прийнятий на посаду робочого по ремонту та обслуговуванню школи з оплатою праці згідно діючих тарифних ставок.

Відповідно до наказу за №13 від 15.03.2011 ОСОБА_6 звільнено з посади робочого по ремонту та обслуговуванню школи за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

Про трудові відносини громадянина ОСОБА_4 із Вапнярською ЗОШ №3 також свідчить нарахована йому за період роботи заробітна плата, картки-довідки централізованої бухгалтерії Відділу освіти Томашпільської РДА за 2009 рік (а.с.12-13).

30.03.2011 року позивачем складено акт №18 від 30.03.2011 р., в якому зафіксовано порушення Відповідачем 1 вимог ст. 8 Закону України Про зайнятість населення, а саме: використання праці громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_6 без дозволу державної служби зайнятості. Відповідно до даного акту, позивачу запропоновано згідно з п. 4 ст. 8 Закону України Про зайнятість населення сплатити штраф у розмірі 18820 грн., а також у подальшому дотримуватись вимог законодавства про зайнятість населення.

Не погодившись із зазначеним актом, Відповідач 1 оскаржив його в адміністративному порядку до Вінницького обласного центру зайнятості, який не знайшов підстав для скасування акту №18 від 30.03.11 р.

Оскільки акт №18 від 30.03.11 р. не скасований, штраф у встановлені в акті місячний строк не сплачено, позивач звернувся позовом до суду про стягнення коштів.

Визначаючись стосовно позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 1 штрафу в сумі 18820 грн., суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 р. №47 затверджено Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі Положення).

Пунктом 1 Положення визначено, що інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі інспекція) входить до складу державної служби зайнятості.

Відповідно до пп. а п. 6 Положення інспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

Згідно з пп. гп. 8 Положення інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ, організацій усіх форм власності, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України Про зайнятість населення і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

Пунктом 2 ст. 8 Закону України Про зайнятість населення передбачено, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.

Відповідно до п. 4 ст. 8 Закону України Про зайнятість населення у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Як встановлено в судовому засіданні, мінімальна заробітна плата у 1-му кварталі 2011 року у Відповідача 1 становила 941 грн., відтак сума штрафу яка підлягає стягненню дорівнює 941 грн. x20=18820 грн.

Крім того, суд цілком погоджується з доводами представників позивача про те, що відсутність затвердженого порядку накладення штрафу за використанням праці іноземних громадян без дозволу державної служби зайнятості не позбавляє Вінницький обласний центр зайнятості права на звернення до суду, оскільки відповідальність за порушення порядку використання праці іноземців, розмір штрафної санкції та орган, який застосовує та стягує штраф, чітко визначені в ст. 8 Закону України Про зайнятість населення.

Таким чином, суд приходить до висновку, про задоволення вимог позивача щодо стягнення з Відповідача 1 штрафу в розмірі 18820 грн.

Стосовно зобовязання Відповідача 2 сплатити штраф у зазначеній сумі суд виходить з наступного.

Судом, при оцінці доказів поданих субєктом владних повноважень (Вінницький обласний центр зайнятості), проведено аналіз статті 3 КАС України, згідно якою під справою адміністративної юрисдикції розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є субєкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу ч. 5 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках встановлених законом.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивачем у адміністративній справі також є суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За положеннями пункту 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень можуть бути позивачами у справі у випадках, встановлених законом.

З аналізу зазначених вище процесуальних норм випливає, що до адміністративної юрисдикції також відносяться спори, позивачем у яких є суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява.

Отже, необхідною та єдиною ознакою субєкта владних повноважень є здійснення цим субєктом владних управлінських функцій, при цьому функції повинні здійснюватись субєктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, нормами КАС субєкту владних повноважень надано право звертатись з позовом до суду у виняткових випадках, тільки в межах, наданих їм повноважень, та на виконання відповідних функцій.

Повноваження державної служби зайнятості визначені Законом України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року №803-XII (далі Закон №803).

Статтею 19 Закону №803 визначені повноваження державної служби зайнятості. Зокрема п.11 ч.2 вказаної норми передбачено право державних центрів зайнятості стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Крім того, як зазначено вище, в узгодженні з ч.4 ст.8 Закону №803, державна служба зайнятості в разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Проведений аналіз дає змогу суду дійти висновку, щодо відсутності інших підстав для звернення даного субєкта владних повноважень до суду, окрім тих, що наведені в Законі.

Вінницький обласний центр зайнятості звернувся в судовому порядку до відділу освіти Томашпільської РДА з вимогою зобовязати останнього сплатити штраф у розмірі 18820 грн., оскільки фінансування Вапнярської ЗОШ №3 здійснюється відділом освіти Томашпільської РДА.

Тобто, предметом заявленої частини позовних вимог Вінницького обласного центру зайнятості є зобовязання Відповідача 2 вчинити певні дії. Такі вимоги позивача виходять за межі наданих йому ст.ст.8,19 Закону №803 повноважень.

Не має ознак публічно правового спір за участю субєкта владних повноважень, з одного боку, та субєкта приватного права, юридичної особи з іншого, коли управлінські дії субєкта владних повноважень не визначені нормами законодавства.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині зобовязання Відповідача 2 вчинити дії щодо сплати штрафу не відповідають нормативному визначенню справи адміністративної юрисдикції, оскільки предмет спору в цій частині не заснований на адміністративному, іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських або контрольних функцій позивачем.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з Відповідача 1 штрафу в розмірі 18820 грн.

Оскільки, позивачем в даній справі є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Вапнярської загальноосвітньої школи I-III ступенів №3 на розрахунковий рахунок Томашпільського районного центру зайнятості Вінницької області (№37175305900524, ГУДКУ у Вінницькій області, код 34701303, МФО 802015, код платежу 50040500) штраф у розмірі 18 820 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять гривень).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна