Решение № 51052021, 23.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.15 Справа№ 914/2669/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомонтажвентиляція, с. Матяші Камянка-Бузького району Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Профі, м. Львів,

про стягнення 37 397,82 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2

На розгляд господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю Енергомонтажвентиляція подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Профі про стягнення 33 374,00 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2015р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 18.08.2015р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. У судових засіданнях 15.09.2015 р. та 22.09.2015 р. оголошувалася перерва.

17.09.2015 р. ТзОВ Енергомонтажвентиляція подано до суду заяву про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви, у якій позивач просить зазначити у п.3 прохальної частини позовної заяви правильний розмір суми основної заборгованості 37 397,82 грн. Судом встановлено, що на початку позовної заяви ціна позову зазначена 37 397,82 грн. і така ж сума вказана у розрахунку заборгованості. Тому зазначену суму 33 374,70 грн. у прохальній частині позовної заяви суд оцінює як помилкову.

Судове засідання 23.09.2015 р. відбувалося з технічною фіксацією за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг» за клопотанням відповідача від 22.09.2015р.

У судове засідання 23.09.2015р. представник позивача зявився, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору №37 від 22.11.2012 р. не поставлено у повному обсязі обумовлену договором та оплачену позивачем вартість товару. На цій підставі просить стягнути з відповідача 37 397,82 грн. коштів за непоставлену продукцію.

У судове засідання 23.09.2015р. представник відповідача зявився, проти позову усно заперечив, подав клопотання, у якому просив відкласти розгляд справи на жовтень 2015 р., оскільки позивачем подано сумнівну інформацію та існує невідповідність у доказах.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, зазначивши, що відповідач черговий раз вчиняє дії, спрямовані на затягування розгляду справи, адже у нього було достатньо часу, щоб подати обґрунтовані письмові заперечення на позовну заяву з відповідними доказами.

Суд, заслухавши представників сторін, відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки уже відбувається четверте судове засідання і відповідач так і не подав ні письмових пояснень, ні жодного доказу на спростування позиції позивача, а тільки усно стверджує про те, що позов безпідставний і у нього є докази, які це підтверджують. Суд уже відкладав розгляд справи та два рази оголошував перерву у судових засіданнях за клопотанням відповідача для надання йому можливості подати заперечення на позов, однак відповідач цим правом не скористався. Тому суд розглядає справу на підставі ст.75 ГПК України за наявними у цій справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

22.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергомонтажвентиляція та Товариством з обмеженою відповідальністю Л-Профі укладено договір №37, відповідно до п.1.1 якого виконавець (відповідач у справі) зобовязується виготовити, доставити, встановити та передати у власність замовника (позивача у справі) продукцію, а саме двері протипожежні згідно додатків до договору, які є його невідємною частиною, а замовник зобовязується прийняти вироби та виконані виконавцем згідно умов договору роботи, оплатити їх в порядку та у терміни, передбачені договором.

Розрахунок здійснюється замовником у формі попередньої оплати в розмірі 40% від загальної суми договору. Наступні 40% суми договору замовник проплачує після доставки виробів на обєкт. Решту 20% суми договору замовник проплачує після закінчення робіт (п.3.3 договору).

Відповідно до п.4.1 договору виконавець зобовязувався виготовити продукцію протягом 20 днів з моменту отримання попередньої оплати та надання виконавчих розмірів виробів.

Відповідачем виставлено позивачу рахунки:

·№74 від 23.11.2012 р. на суму 73 348,25 грн.,

·№72 від 27.11.2012 р. на суму 40 917,48 грн.,

·№21 від 12.04.2013 р. на суму 39 858,00 грн.

Позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на суму 78 692,46 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, які містяться у матеріалах справи

Відповідачем частково виконано свої зобовязання за договором та частково поставлено обумовлену продукцію на загальну суму 41 294,64 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000020 від 12.06.2013 р.

23.04.2015 р. позивачем надіслано відповідачу вимогу про виконання зобовязання за договором, а 28.05.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення оплачених коштів на загальну суму 37 397,82 грн., що підтверджується наявними у справі копіями квитанцій та опису вкладення у цінний лист.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли зобовязання з приводу поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем було перераховано відповідачу 78 692,46 грн. як попередню оплату за товар (двері), проте свої зобовязання з поставки товару відповідач виконав частково, поставивши позивачу товар на загальну суму 41 294,64 грн. Таким чином, станом на дату прийняття рішення відповідачем не поставлено позивачу решту товару на суму 37 397,82 грн., тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 397,82 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 509, 530, 610, 612, 693, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Профі (79020 ,АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33562555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомонтажвентиляція (80411, Львівська обл., Камянка-Бузький р-н, с. Матяші, вул. Центральна, буд.14, корпус В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30648990) 37 397,82 грн. та 1 827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 23.09.2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 24.09.2015 р.

Суддя Яворський Б.І.