Решение № 507668, 15.03.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.07 р. Справа № 11/22

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Ф.Чернота

при секретарі судового засідання Семенюшко Г.Р.

За участю представників:

від позивача: Плуталова Н.В. – за довіреністю

від відповідача: не з’явився, належним чином повідомлений

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” м.Авдіївка

до відповідача: Донецької залізниці м.Донецьк

про стягнення 1517,57грн

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” м.Авдіївка, звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача, Донецької залізниці м.Донецьк, 1517,57грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору № ДУК-01/06-1р від 01.04.2006р., копію претензії № 11/25/150 від 18.10.2006р., копію накладної № 046158527; комерційний акт БН 680315/98 від 03.07.06р. та інше.

Відповідач надав відзив за № 2022/152 від 14.02.07р., в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на вимоги ст.ст.24, 111 Статуту залізниць України.

Однак, у судові засідання представник відповідача не з’явився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах, поштове повідомлення № 5488024.

Представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Справа слуханням була відкладена, згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що за умовами договору № ДУК-01/06-1р від 01.04.2006р. на адресу ВАТ “Авдієвський коксохімічний завод” 03.07.06р. за залізничною накладною № 46158427 поступило вугілля марки Г0-200 у вагонах №№ 63776876, 68403765, 68541127.

До відправки вказана партія вагонів поступила з вагою, що зазначена у накладній, а саме: у вагоні № 63776876 – 69 т., № 68403765 – 69 т., № 68541127 – 69 т.

В процесі транспортування була здійснена часткова втрата, що підтверджується комерційним актом БН 680315/98 від 03.07.06р., в якому є посилання на акт загальної форми ст.Красноармійськ за № 546 від 03.07.06р. В даних актах відображені сліди виїмок та поглиблень у спірних вагонах та факт втрати вантажу у вагоні № 63776876 – 3,45 т., № 68403765 – 3,35 т., № 68541127 – 1,65 т.

Переважування вантажу здійснювалося на справних перевірених 150т. ваг. вагах відправника.

Комерційний акт підписаний в.о.нач.станції, ст.прийомоздатчиком, прийомоздатчиком, представником вантажоотримувача.

Згідно рахунку СФ-3976 від 13.07.06р., вартість 1 тонни вугілля складає 198,22 грн. Загальна вартість нестачі з ПДВ згідно розрахунку – 1517,57 грн.

З огляду на норми чинного законодавства слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язується доставити довіреній йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

У випадку порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст.920 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Відповідальність перевізників за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України, встановлено ст.23 ЗУ “Про залізничний транспорт”.

Згідно ч.2 ст.23 ЗУ “Про залізничний транспорт” та ст.113 Статуту залізниць України передбачає, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст.26 вищезазначеного закону обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складання актів визначаються Статутом залізниць України.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт (ст.129 Статуту залізниць України).

Отже, саме комерційний акт є підставою для застосування матеріальної відповідальності до перевізника.

Таким чином, відповідач не довів, у розумінні ст.ст.33, 36 Господарського процесуального кодексу України, що нестача вантажу виникла з причин незалежних від перевізника.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія за № 11/25/150 від 18.10.2006р., яка залишена відповідачем без відповіді.

Отже, сума вагової нестачі вугільного концентрату складає 1517,57грн. із розрахунку (1264,6 т.*198,22грн. (вартість 1т вугільного концентрату ) + ПДВ = 1517,57грн.).

Тому, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Господарські витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.909, 920, 924, 925 Цивільного кодексу України, Законом України “Про залізничний транспорт”, Статутом залізниць України та на підставі ст.ст.42, 43, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк (адреса: вул.Артема, 68, м.Донецьк, 83000, ЄДРПОУ 01074957) на користь Закритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” м.Авдіївка (адреса: пр.Індустріальний, 1, м.Авдіївка, Донецької області, 86065, ЄДРПОУ 00191075) вартість вагової нестачі вугільного концентрату в сумі 1517,57грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Чернота Л.Ф.