Решение № 50144495, 23.09.2011, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

м. Вознесенськ, вул. Кібріка, 11, 56500, (05134) 4-25-83

Справа №1407/2-1475/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2011 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Ротар М.М., при секретарі Попенко О.В.,

За участю позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, в якій просив стягнути з відповідача додаткові витрати у звязку з оплатою навчання.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач є його батьком. З 01 вересня 2010 року він навчається у Національному Університеті державної податкової служби України, термін навчання до 15 червня 2014 року. Загальна вартість навчання становить 19224 гривень, яку він зобовязаний сплачувати кожного семестру кожного року рівними частинами. На сьогоднішній день ним уже сплачено на навчання 4806 гривень.

Посилаючись на ст..185 СК України, позивач просив стягнути з відповідача додаткові витрати у звязку з оплатою навчання за 2010-2011 року у розмірі 2403 гривень. Крім того просив стягнути додаткові витрати наперед до 05 вересня кожного року по 1250 гривень та до 5 лютого кожного року по 1153 гривень у період з 15 серпня 2011 року по 15 червня 2014 року.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти позовних вимог, зазначаючи що сплачує аліменти на утримання повнолітнього сина та ще утримує одну неповнолітню дитину, його матеріальне становище не дає можливості ще сплачувати додаткові витрати, що повязані з оплатою навчання повнолітнього сина.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступних обставин.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком повнолітнього ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії І-ФП № 099456, видане 23 квітня 2009 року). Згідно свідоцтва про зміну імені серії І-ФП № 001945 видане 23 квітня 2009 року позивач змінив прізвище «Балан» на «Грищенко».

Позивач ОСОБА_1 навчається у Національному університеті державної податкової служби України на заочній формі навчання, термін навчання становить 4 роки, строк закінчення 15 липня 2014 року.

Згідно договору № 110/10 від 30 серпня 2010 року загальна вартість навчання становить 19224 гривень, вказана плата вноситься терміном до 10 вересня та 10 лютого кожного року рівними частинами.

В судовому засіданні було встановлено, що позивачем була здійснена оплата навчання в розмірі 2500 гривень - 02 вересня 2010 року (квитанція № ПН742) та 13 квітня 2011ку в розмірі 2306 гривень (квитанція до прибуткового касового ордеру ).

Статтею 185 СК України передбачено обовязок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Згідно ст..6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Таким чином обовязок батьків нести додаткові витрати встановлено лише до досягнення дитиною повноліття.

Позивачу ОСОБА_1 14 березня 2011 року виповнилося 18 років, з цього часу він вважається повнолітньою особою. Згідно квитанції від 02 вересня 2010 року позивач до досягнення ним повноліття сплатив за навчання 2 500 гривень. За такого стягненню з відповідача підлягає половина вказано суми тобто 1250 гривень.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат після досягнення ОСОБА_1 повноліття, то вони не підлягають стягненню з відповідача, оскільки таке не передбачено правовими нормами глави 16 СК України, якими регулюються спірні правовідносини, які повязані з обовязком утримувати повнолітніх дітей.

Враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 88 ЦПК України, п. 5 ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 з відповідача на користь бюджету м. Вознесенська підлягають стягненню також 51 грн. державного мита та 120 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10,11,209,212, 213,214,215,ч.1 ст.367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 1250 гривень вартості його навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 51 (пятдесят одну) гривню судового збору на користь місцевого бюджету м. Вознесенська (банк УДК в Миколаївській області, код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р 31415537700007).

Стягнути з ОСОБА_2 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень на користь державного бюджету м. Вознесенська: (Банк ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ: 23406957, МФО 826013, р/р 31210259700007).

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: М.М. Ротар