№ 49986876, 25.08.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2267/15-а15 год. 28 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представників позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Графен"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство «Графен» (далі - ПП «Графен», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач) , в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 5 червня 2015 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, якими збільшені грошові зобовязання по податку на додану вартість та податку на прибуток. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття. Позивач стверджує, що господарські відносини з ПП «Либер» по придбанню нафтопродуктів підтверджені належним чином складеними бухгалтерськими документами та податковими накладними, до оформлення яких у податкової інспекції не було зауважень, придбаний товар використано у господарській діяльності, тому у податкового органу відсутні підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту по вказаним господарським операціям з придбання товарів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просять задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі відповідач, ДПІ у м. Херсоні), заперечує проти позову, вважає, що дії посадових осіб контролюючого органу із складання податкових повідомлень-рішень відносно ПП «Графен» вчинені у спосіб та в порядку визначеному чинним законодавством України. На думку податкового органу, відсутність актів приймання продукції за якістю, паспортів якості, журналу реєстрації випробувань нафтопродуктів унеможливлює визначення виробника реалізованого бензину, відповідно відсутні підстави для формування податкового кредиту та витрат. Саме тому відповідач вважає висновки акту перевірки обґрунтованими.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступні фактичні обставини.

Приватне підприємство «Графен» є платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні. В березні 2015 року фахівцем ДПІ у м. Херсоні була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Графен» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2014 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податку контрагентом - постачальником ПП «Либер» за період листопад 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності», висновки перевірки викладено в акті від 19.03.2015 № 58/21-03-22-04/39011376 . Перевіркою було виявлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5. п, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума ПДВ на 333 017 грн. за листопад 2014 р., порушення п.134.1 ст.134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємства за 2014 рік у сумі 299714 грн.86 коп.

Перевіркою виявлено, що позивач мав в листопаді 2014 року взаємовідносини з приватним підприємством «Либер» на підставі договору поставки нафтопродуктів № ДГ-0000050 від 06.11.14 про поставку нафтопродуктів в асортименті, відповідно до якого ПП «Либер» поставляло бензин марок А-98, А-95, А-92, дизельне паливо. На перевірку позивачем були надані договір, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності матеріально відповідальних осіб, платіжні документи. Транспортування товару здійснювалось автоперевізниками ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, а також позивачем з використанням транспорту, орендованого у ОСОБА_6 згідно договору найму. Перевізники були зареєстровані належним чином, мали відповідні ліцензії на надання послуг з перевезення вантажів. Усього було придбано бензину А-95 (Євро) 43645 літрів на суму 564456 грн. 50 коп. (без ПДВ), бензину А-92 (Євро) 86870 літрів на суму 1100611 грн. (без ПДВ). Суми податку на додану вартість по податковим накладним ПП «Либер» включено до податкового кредиту декларації за листопад 2014 року в сумі 333016 грн. 51 коп., податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем було встановлено, що ПП «Либер» документувало придбання бензину у ТОВ «Укройлпродукт», яке в свою чергу придбало бензин у ДП «Укртранснафтопродукт». Дані паливно-мастильні матеріали знаходились під арештом, та в подальшому були реалізовані за дозволом суду як речові докази. Згідно протоколів випробувань було встановлено марку бензину.

Відповідач зазначає в акті перевірки, що позивачем не було надано:

-акти приймання продукції за якістю, що передбачено п.п. 6.1.19, 6.1.20 п.6.1 «Контролювання якості під час приймання нафти та або нафтопродуктів» Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів па підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 р. N 271/121, що підтверджує факт відсутності приймання бензину марок А-92 та А-95, який задокументований як придбаний ПП «Либер» у ТОВ «Укройлпродукт та в подальшому реалізований для ПП "Графен",

-«журнал реєстрації випробувань нафтопродуктів із застосуванням експрес-методів», що передбачено п.5.13 Інструкції від 4.06.2007 N 271/121, відповідно не підтверджено проведення оцінювання якості під час приймання, зберігання і відпуску нафтопродуктів за окремими показниками,

-паспорта якості на бензин автомобільний підвищеної якості А-92 (Євро) (код УКТ ЗЕД - НОМЕР_3) та бензин автомобільний підвищеної якості А-95 (Євро) (код УКТ ЗЕД - НОМЕР_4), де зазначений виробник, дата видачі. Будь-яких інших паспортів якості, сертифікатів відповідності посадовими особами ПП «Графен» не представлено, тобто перевіркою не можливо визначити виробника реалізованого бензину.

Отже, враховуючи те, що неможливо встановити походження бензину, так як неможливо визначити виробника та/або імпортера реалізованого товару, на думку ДПІ у м. Херсоні, "Графен" безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по наданим документам на отримання бензину марок А-95, А-92 від ПП «Либер», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податковою кредиту, оскільки ці документи не мають статусу юридично значимих, що свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, чим вбачається порушення вимог п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України . Підриємством необгрунтовано включено до складу податкового кредиту за листопад 2014 року суму ПДВ 333016,51 грн. по взаємовідносинам з ПП «Либер".

За період 2014 рік ПП «Графен» задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі 63875154 грн. Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік встановлено їх завищення всього у сумі 1665082,55 грн. внаслідок включення до складу витрат ПП "Графен" вартості придбаних товарів, які фактично не придбавались, а документи, що фіксують такі взаємовідносини не відповідають нормам чинного законодавства, по взаємовідносинам з ПП «Либер" .

Не погоджуючись з висновками акту, підприємство подало заперечення, у відповідь на яке, відповідач відмовив в його задоволенні.

За висновками перевірки ДПІ у м. Херсоні прийняла податкові повідомлення-рішення від 05.06.2015:

- №0001522200, яким позивачу визначена сума грошових зобов'язань з податку на прибуток з основного платежу в сумі 299 715 грн., а також із штрафних санкцій з цього податку в сумі 74 928,75 грн.,

- №0001532200 , яким позивачу визначена сума грошових зобов'язань з податку на додану вартість з основного платежу в сумі 333 017 грн., а також із штрафних санкцій з цього податку в сумі 83 254,25 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем до Головного управління ДФС у Херсонській області, але скарги залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржує їх в судовому порядку.

Об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 ПКУ (в редакції чинній на час скоєння порушень) об'єктом оподаткування податку на прибуток визнавався прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 ПКУ, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 , з урахуванням правил, встановлених статтею 152 ПКУ. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПКУ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 ст. 138 та у статті 139 ПКУ.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПКУ передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Суд зазначає, що при документальній перевірці правильності формування витрат, слід прийняти до уваги, що заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в розділі ІІІ ПКУ. Норми ПКУ передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Що стосується правильності формування податкового кредиту, то відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникало у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; тощо. Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язанівести облік доходів, витрат та іншихпоказників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань,на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Водночас ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-Х1V "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, позивачем надані докази укладання договору поставки нафтопродуктів з ПП «Либер», податкові та видаткові накладні, платіжні документи, товарно-транспортні накладні, докази оренди транспортних засобів, претензій до порядку складання цих документів у податкової інспекції немає. Включена позивачем сума ПДВ до податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними, виданими зареєстрованим платником ПДВ, який мав право видавати податкові накладні. На час здійснення правочинів з позивачем, ПП «Либер» було діючим підприємством, знаходилось за юридичною адресою, відображало податкові зобовязання, які виникли внаслідок поставки нафтопродуктів позивачу, в своїй податкові звітності.

Посилання відповідача на відсутність актів приймання продукції за якістю, паспортів якості на бензин або сертифікатів відповідності суд вважає необґрунтованими. Крім того, в самому акті є опис обставин придбання даних нафтопродуктів: дані нафтопродукти знаходились під арештом, накладеним в рамках кримінального провадження № 12014160020000076. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.14 по справі № 522/15746/13-к № 1-«кс»/522/12941/14 нафтопродукти було передано Державному підприємству «Укртранснафтопродукт» для реалізації, оскільки тривале зберігання нафтопродуктів призводить до зменшення їх якості та кількості. ДП «Укртранснафтопродукт» замовило випробування даних нафтопродуктів для встановлення їх технічних показників, що підтверджується наданими суду протоколами випробувань. Отже, зрозуміло, що такі обставини придбання нафтопродуктів пояснюють відсутність паспортів якості або сертифікатів відповідності.

Крім того, суд вважає, що дослідження документів про якість товарів не входить до компетенції фіскальної служби, документи, які підтверджують якість та прийомку товарів за якістю не є первинними бухгалтерським документами або документами податкового обліку, які зобовязані надавати платники податків для перевірки представникам фіскальної служби. Відсутність або наявність цих документів ніяким чином не спростовує факт придбання нафтопродуктів у ПП «Либер».

За встановленого факту документального підтвердження формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з контрагентом, а також використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що висновки позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Графен» не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог діючого податкового законодавства. За таких обставин, позовні вимоги до ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень належить задовольнити.

Позивачу відшкодовуються з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Задовольнити позов приватного підприємства "Графен".

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 05.06.15 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Графен". (код ЄДРПОУ 39011376) витрати по сплаті судового збору в сумі 487 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень) 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 вересня 2015 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.3