№ 49649718, 09.02.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/49/2011

09 лютого 2011 року 14год. 50хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ПАЛ" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення , -ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ ПАЛ" (далі ТОВ "БІ ПАЛ") звернулося в суд з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Костопільська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712341/0 від 14.12.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, обґрунтував вимоги положеннями пп.5.2.1 п.5.2 , пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Висновки податкового органу, які покладено в основу спірних рішень вважає неправомірними, позаяк сума витрат, понесених на придбання у ПП "Західлісбуд" матеріалів підтверджена необхідними документами первинного обліку. Ствердив, що висновки податкового органу зроблені лише на підставі аналізу матеріалів кримінальної справи, тобто інформації, одержаної з джерел інших, ніж первинні документи, що є протиправним заходом. На таких підставах просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав. Зазначив, що під час проведення перевірки, позивачем не було надано усіх первинних документів, які б підтвердили факт поставки ПП "Західлісбуд" товарів. Крім того, вказав, що сукупністю зібраних в ході розслідування кримінальної справи, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України - за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення в тому числі і ПП "Західлісбуд" з метою прикриття незаконної діяльності, доведено той факт, що вказаний контрагент позивача жодної господарської діяльності не провадив, а створювався виключно з метою конвертації безготівкових коштів в готівку. Відтак, ствердив, що операції з вказаним контрагентом є такими, які відбувалися лише на папері, а правочин укладений з позивачем не був спрямований на реальне настання наслідків передбачених ним, а відтак, в силу приписів ст.ст.203, 215 ЦК України, є нікчемним. На таких підставах, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що перевірка позивача була призначена згідно із п.1 ч.6 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року (в редакції, що діяла на час призначення) і проведена як виїзна позапланова. ЇЇ результати оформлені актом №1097/23-34508242 від 23.11.2010 року "Про результати виїзної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ПАЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП "Західлісбуд" за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року", назва якого містить помилкове визначення виду перевірки як планової (а.с.6-13).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000712341/0 від 14.12.2010 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 40761,00 грн., в тому числі 27174,00 грн. за основним платежем та 13587,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.15).

Вказане рішення винесено відповідно до пп."б" пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 та згідно з пп.17.1.3.п.17.3. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на момент існування відповідних правовідносин, на підставі висновків про порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин.

Вказані висновки, в свою чергу, зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП "Західлісбуд" і оформлені первинною документацією позивача, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобовязань слугували висновки податкового органу про включення до складу валових витрат, видатків по ПП "Західлісбуд", які не підтверджені документально на суму 108692,67 грн. в IV кварталі 2008 року, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 27174,00 грн. за IV квартал 2008 року. Вказаний висновок, в свою чергу, ґрунтується на тому, що операції з придбання товарів у ПП "Західлісбуд" згідно з усною угодою є нікчемними та безтоварними.

Так, про виконання усної угоди сторони оформили видаткові накладні №6 від 01.10.2008 року та №593 від 19.12.2008 року (а.с.18,26). Відповідно до вказаних накладних ПП "Західлісбуд" поставило для ТОВ "БІ ПАЛ" піддони у кількості 530 шт. на загальну суму 25616,67 грн. без ПДВ та брус зрощений торців в кількості 41,538 м3 на загальну суму 83076,00 грн. без ПДВ, відповідно. На суми ПДВ 5123,33 грн. та 16615,20 грн. ПП "Західлісбуд" виписано податкові накладні (а.с.17,25). І видаткові, і податкові накладні від імені ПП "Західлісбуд" підписані ОСОБА_3 Вказані документи надані позивачем в копіях, оригінали вилучені згідно з протоколом виїмки УБОЗ УМВС України в Рівненській області від 05.10.2009 року (а.с.16). Інших, додатково підтверджуючих факт транспортування товарів та їх передачі від продавця до покупця доказів, позивач в своєму розпорядженні не мав і не має.

Перевіркою встановлено, що позивач розрахувався за придбані товари простим векселем серії АА №1833191, номінальною вартістю 130431,20 грн. (а.с.10), а вартість отриманих від ПП "Західлісбуд" товарів без урахування ПДВ, а саме 25616,67 грн. + 83076,00 грн. = 108692,67 грн. відніс до складу валових витрат в IV кварталі 2008 року.

На підтвердження факту використання придбаних у ПП "Західлісбуд" матеріалів у власній господарській діяльності позивачем надано документи, що посвідчують подальший продаж придбаного у ПП "Західлісбуд" товару з націнкою для ЗАТ "Консюмерс-Скло-Зоря" та ТОВ ТД "Новий Стиль": видаткова накладна №77 від 03.10.2008 року, довіреність НБ1 №073340 від 22.09.2008 року, рахунок фактура №78 від 22.09.2008 року та податкова накладна №74 від 02.10.2008 року, видаткова накладна №79 від 22.12.2008 року, довіреність ТД 319 від 22.12.2008 року, рахунок №81 від 22.12.2008 року та податкова накладна №77 від 22.12.2008 року, (а.с.19-21, 22-24).

На спростування доводів позивача, податковим органом до матеріалів справи долучено вирок у кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року, яким ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 визнано винними, у тому числі за ч.2 ст.205 КК України за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП "ТЕК" Транс ОСОБА_10", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Юнісеф", ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_8, ПП "Паритет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Груп" з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі (а.с.38-108). В мотивувальній частині даного вироку встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб. Вироком встановлено відсутність основних та оборотних засобів, найманих працівників у такого платника податків, як ПП "Західлісбуд" та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань. На момент розгляду справи судом, вирок вступив в законну силу.

Приймаючи надані сторонами документальні докази, суд констатує, що сама по собі наявність у позивача первинних документів по оформленню господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат, оскільки для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, та підтверджувати фактичне здійснення операцій.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. А згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року. Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. А відповідно до п.2.15 та п.2.16, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Відповідно до п.3.2 ст.3 Закону, бухгалтер-ський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIY від 16.07.1999 року встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №143 від 29.03.2003 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за №271/7592, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними докумен-тами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що, оскільки, ПП "Західлісбуд" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які складали первинні документи від імені, в тому числі і ПП "Західлісбуд", то слід вважати, що такі первинні документи, виписані в адресу ТОВ "БІ ПАЛ" не мають юридичної сили.

Більше того, в межах розслідування кримінальної справи, порушеної по факту фіктивного підприємництва, в тому числі і щодо ПП "Західлісбуд" проводились почеркознавчі експертизи документів, оформлених від імені таких фіктивних підприємств, висновки яких зафіксовані у вироку по справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року. Так, висновком експерта №752 від 07.12.2009 року встановлено, що в документах які вилучені в ТОВ "БІ ПАЛ", зокрема в видаткових накладних №6 від 01.10.2008 року та №593 від 19.12.2008 року підписи в графі "ОСОБА_3В." (керівник ПП "Західлісбуд") виконані не ним, а іншою особою (а.с.80). Цим же вироком надано оцінку документації, якою оформлені правовідносини між ПП "Західлісбуд" та ТОВ "БІ ПАЛ", як неправдивій, складеній з метою маскування безтоварних операцій, яка оформлялася з метою мінімізації податкових зобовязань останнього.

Згідно ч.1, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочинів між ПП "Західлісбуд" та ТОВ "БІ ПАЛ", суд приходить до висновку про їх нікчемність.

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України осіб, які зареєстрували і використовували ПП "Західлісбуд" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобовязань для інших субєктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки юридичних наслідків усний договір щодо поставки ПП "Західлісбуд" для ТОВ "БІ ПАЛ" товарів не створює в силу своєї нікчемності, тому виписані видаткові накладні на його виконання не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Відтак, суд вважає, що позивач не мав права на віднесення по операціям з ПП "Західлісбуд" суми в розмірі 108692,67 грн. до складу валових витрат IV кварталу 2008 року.

Посилання представника позивача в обґрунтування своїх доводів на те, що товарно-матеріальні цінності були в подальшому використані ТОВ "БІ ПАЛ" в рамках здійснення своєї господарської діяльності суд вважає такими, що не спростовують доводів Костопільської МДПІ про нікчемність господарських операцій. А факт продажу позивачем товарів, номенклатура яких відповідає, тій номенклатурі, яка визначена у видаткових накладних ПП "Західлісбуд", доводить лише ту обставину, що такі товари були попередньо оприбутковані ТОВ "БІ ПАЛ", але зовсім не дає змоги встановити джерело їх отримання та, відповідно, не може підтвердити суму валових витрат, понесених позивачем на їх оплату.

Критично суд оцінює і пояснення представника позивача про те, що поставка товару відбувалася силами та засобами ПП "Західлісбуд", з огляду на що у ТОВ "БІ ПАЛ" немає товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, позаяк вироком у кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року встановлено, як відсутність у ПП "Західлісбуд" транспортних засобів, так і відсутність факту здійснення ним господарської діяльності.

Фактично, жодних інших, крім видаткових накладних, документів, які б підтвердили факт отримання ТОВ "БІ ПАЛ" від ПП "Західлісбуд" товарів ні податковому органу, в рамках перевірки, ні суду, в ході розгляду справи, не надано.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю "БІ ПАЛ" в позові до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000712341/0 від 14.12.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "БІ ПАЛ" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 40761,00 грн., в тому числі 27174,00 грн. за основним платежем та 13587,00 грн. за штрафними санкціями, - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.