№ 49526049, 03.09.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10649/15-п Провадження № 33/773/225/15 Суддя в 1 інстанції: Квятковський М.С. Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2015 р. місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Борсук П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 06 серпня 2015 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, працюючого менеджером в ТзОВ «Інтегра Вест», притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки без оплатного вилучення транспортного засобу за те, що він, 17 червня 2015 року о 19 год. 20 хв., в с. Вовчинець, Івано-Франківської області, керуючи автомобілем «ВАЗ 210934», державний номерний знак НОМЕР_1, повторно протягом року відмовився на вимогу працівників ДАІ пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, в своїх апеляційних скаргах:

- ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності своєї вини та правильності кваліфікації дій, в той же час вказує, що адміністративне стягнення судом на нього було накладене без врахування всіх обставин, що пом'якшують відповідальність та даних, які характеризують його особу, зокрема, його скрутне матеріальне становище, оскільки він сплачує аліменти на утримання дитини, й наразі його дружина перебуває у декретній відпустці, а також, що позбавлення права керування транспортним засобом позбавить його сім'ю єдиного джерела доходу, а отже і засобів до існування, оскільки він також працює і водієм у ТзОВ «Інтегра Вест».

Просить скасувати постанову та постановити нову, якою накласти на нього адміністративне стягнення, не пов'язане з позбавленням права керування транспортними засобами.

- захисник ОСОБА_3 вказує на її незаконність у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування зазначає, що його підзахисний не відмовлявся від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння й хотів пройти такий огляд на місці зупинки його автомобіля за допомогою спеціальних засобів, однак працівники ДАІ не дали йому такої можливості. Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.

До початку апеляційного розгляду справи по суті ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, а також його захисника.

Перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням адміністративного судочинства є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.

Дані вимоги закону при винесенні постанови місцевим судом були дотримані.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі та дослідженими в ході судового розгляду доказами.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 №522899 від 17.06.2015 року (а.с. 2) вбачається, що ОСОБА_2 17.06.2015 року о 19 год. 20 хв., в с. Вовчинець, Івано-Франківської області, керував автомобілем марки «ВАЗ 210934», д.н.з. НОМЕР_1, та на вимогу працівників міліції відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння. При цьому в своїх поясненнях в протоколі ОСОБА_2 власноручно підтвердив свою відмову від проходження медичного огляду, зазначивши, що дійсно перед тим, як сідати за кермо випив 100 гр. горілки, й будь-яких заперечень щодо неправильності змісту складеного протоколу не подав.

ОСОБА_2 в судовому засіданні вину свою у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення визнав повністю та підтвердив свої пояснення дані під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Об'єктивність показань ОСОБА_2 підтверджується:

- поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 3,4), із яких вбачається, що 17.06.2015 року о 19 год. 20 хв., в с. Вовчинець, Івано-Франківської області перший відмовився на вимогу працівників ДАІ пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, підтвердивши, що дійсно вживав спиртні напої.

- постановою Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2015 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

Твердження захисника ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що його підзахисний не відмовлявся від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються вищенаведеними матеріалами справи.

З огляду на вищенаведене, суддя прийшов до обгрунтованого висновку про порушення ОСОБА_2 п. 2.5 Правил дорожнього руху України і вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Доводи ОСОБА_2 про накладення на нього надто тяжкого адміністративного стягнення, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

При накладенні на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, суддя відповідно до вимог ст. 33 КУпАП врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який протягом року повторно притягувався за аналогічне вчинення адміністративного правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, а також щире каяття, як обставину, що пом'якшує його відповідальність, а тому й обрав йому стягнення наймягче за видом та мінімальне за розміром, з передбачених санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Та обставина, що керування транспортним засобом є єдиним джерелом доходів, на що посилається ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі, а також його скрутне матеріальне становище нічим не підтверджується і не впливає на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції адміністративне стягнення не може бути посилено.

Оскільки адміністративний арешт є більш суворим стягненням, ніж застосоване місцевим судом позбавлення права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу, апеляційна інстанція не може погіршити становище порушника за його апеляційною скаргою.

З огляду на вищенаведене підстав для скасування чи зміни постанови судді з мотивів, наведених в апеляційних скаргах скаржника та його захисника немає, а тому, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду від 06 серпня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Дана постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області П.П. Борсук