№ 49520721, 02.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.09.2015 справа №905/135/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів при секретарі за участю представників сторін від позивача: від відповідача: Агапова О.Л. Кододової О.В., Малашкевича С.А. Дьома К.Г. Єфременко О.О. (довіреність від 18.04.14 №14-88) не з'явились розглянувши апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2015р. у справі№905/135/15 (суддя Кротінова О.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,м.Київ до Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, м.Краматорськ про стягнення 1012046,20 грн. ВСТАНОВИВ:

Позивач, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача - Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради «Краматорська тепломережа», м. Краматорськ Донецької області, про стягнення 1 012 046,20 грн., у тому числі 60 815,57грн. 3% річних, 872 653,89грн. інфляційних витрат та 78 576,74грн. пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.07.2015 року у справі (суддя Кротінова О.В.) позовна заява задоволена частково. Розмір стягуваної пені зменшений до 55 003,72 грн.

Позивачем у справі подана апеляційна скарга на судове рішення, у якій заявник просить частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови стягнення 23 573,10 грн. пені.

В обґрунтування скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при зменшенні на 30% заявленої до стягнення суми пені.

Зокрема, позивач вважає, що при прийнятті рішення порушені норми ст.ст. 4-2, 43 ГПК України, оскільки клопотання про зменшення розміру пені повинно було розглядатись за правилами оцінки доказів в господарському процесі; зменшення пені може мати місце лише у виняткових випадках, які у спорі, що розглядався, були відсутні; при прийнятті рішення суд не врахував положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; суд, врахувавши інтереси позивача, не врахував майнові та інші інтереси самого позивача.

Відповідач у справі у судове засідання Донецького апеляційного господарського суду не з"явився. Представник апелянта скаргу підтримав.

Скарга розглянута відповідно до вимог ч. 2 ст.101 ГПК України.

У зв'язку з находженням у відпустці судді Мартюхіної Н.О. на підставі ч.5 ст.26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.10.1,17 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду, затверджених рішенням загальних зборів суддів від 23.06.2015р, змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді: Кододова О.В., Малашкевич С.А.

Дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, судова колегія встановила.

В обґрунтування вимог позивач посилався на договір про купівлю-продаж природного газу №13/3387-БО-6 від 28.12.2012р. та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу протягом січня-грудня 2013р., тривале невиконання рішення господарського суду від 03.12.2014р. по справі №908/4683/14, внаслідок чого виникли підстави для донарахування за зобов'язаннями лютого-листопада 2013р. інфляційних витрат та 3% річних починаючи з 15.10.2014р. по дати фактичних оплат, пені, 3% річних, інфляційних витрат за зобов'язаннями грудня 2013р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, у копіях: договір купівлі-продажу природного газу №13/3387-БО-6 від 28.12.2012р. разом із додатковими угодами №1 від 16.07.2013р., №2 від 14.10.2013р. та №3 від 14.10.2014р. до нього, акти приймання-передачі природного газу від 21.10.2013р., від 30.11.2013р. та 31.12.2013р., а також сальдо відповідача з 01.01.2013р. по 31.03.2015р., витяг по операціям по підприємству відповідача з 01.01.2013р. по 31.03.2015р. та витяг рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2014р. по справі №908/4683/14.

У запереченнях до позову відповідач підтверджував укладання між сторонами договору №13/3387-БО-6 від 28.12.2012р., сплату боргу, вказував на невірний розрахунок інфляційних витрат та просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, посилаючись, зокрема, на складне фінансове становище підприємства, наявність великої заборгованості споживачів за теплову енергію та автоматичне списання коштів в рахунок оплати позивачу, окрім того вказував на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Разом із наведеними запереченнями відповідачем господарському суду надано копію балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2015р., контррозрахунок інфляційних витрат, інформацію про дебіторську заборгованість за станом на 01.06.2015р., копії договорів банківського рахунку №66/14 від 31.07.2014р. та №88/14 від 19.11.2014р.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, зверталась до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача - Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради «Краматорськ тепломережа», м. Краматорськ Донецької області, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13/3387-БО-6 від 28.12.2012р. в сумі 3 673 268,88 грн., пені в сумі 369 666,37грн., 3% річних в сумі 192 331,21грн. та інфляційних витрат в сумі 646 976,73грн., всього на суму 4 882 243,19грн.

За результатами розгляду позову, рішенням господарського суду Запорізької області від 03.12.2014р. по справі №908/4683/14 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Судом встановлений факт неналежного виконання обов'язку відповідачем щодо оплати отриманого газу у період січень-травень 2013р., жовтень-листопад 2013р. та наявність боргу останнього перед позивачем у сумі 3 673 268,88 грн. До того ж, досліджені та задоволені вимоги, зокрема, щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних в сумі 192 331,21 грн. за період з 14.02.2013р. по 14.10.2014р. і інфляційні втрат в сумі 646 976,73 грн. за період лютий 2013р. - вересень 2014р., з огляду на порушення строків оплати вказаного основного грошового зобов'язання та приписи ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За відомостями позивача, що не спростовуються відповідачем, останній сплатив борг за зобов'язаннями січня 2013р. у повному обсязі 27.03.2014р., за зобов'язаннями лютого 2013р. у повному обсязі 24.12.2014р., за зобов'язаннями березня-травня 2013р. - 30.12.2014р., за зобов'язаннями жовтня-листопада 2013р. - 17.02.2015р.

Станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення відповідачем сплачено борг за природний газ за зобов'язаннями січня-травня, жовтня-листопада 2013р. за договором купівлі-продажу природного газу №13/3387-БО-6 від 28.12.2012р. у повному обсязі.

Проте, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, донараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по справі, з урахуванням здійснених оплат за зобов'язаннями, зокрема, лютого-травня, жовтня-листопада 2013р., інфляційні витрати у загальній сумі 420 890,73грн. та 3% річних у загальному розмірі 26 452,14грн. починаючи з 15.10.2014р. по дати фактичних оплат.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У п.5.3 наведеної постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Фактичні обставини справи свідчать про часткове погашення боргу за лютий-травень, жовтень-листопад 2013р. та станом на 15.10.2014р. є наявною заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 3 673 268,88 грн.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання лютий-травень, жовтень-листопад 2013р. становить 420 890,73 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, при цьому з урахуванням суми інфляційного збільшення, нарахованого за минулий період, за кожним розрахунком, першим днем прострочення визначено 15.10.2014р. та по лютий 2015р., а саме за зобов'язаннями лютого 2013р. з 10.2014р. по 12.2014р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат, за зобов'язаннями березня 2013р. з 10.2014р. по 12.2014р., за зобов'язаннями квітня 2013р. з 10.2014р. по 12.2014р., за зобов'язаннями травня 2013р. з 10.2014р. по 12.2014р., за зобов'язаннями жовтня 2013р. з 10.2014р. по 02.2015р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат, за зобов'язаннями листопада 2013р. з 10.2014р. по 02.2015р.).

Відповідач з таким розрахунком не погоджувався, оскільки вважав його неправомірним, надав контррозрахунок, відповідно до якого загальна сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів становить 349 972,37 грн.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Тобто, з викладеного слідує, що базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Відтак, відповідач здійснив частковий розрахунок за зобов'язанням лютого 2013р. в сумі 99 683,40 грн. 27.03.2014р., отже сумою боргу, яка існує на кінець вересня 2014р. та у жовтні 2014р. є 1 065 102,61грн. і саме вона повинна індексуватись у жовтні 2014р.; у листопаді 2014р. відповідачем проведено часткові оплати в загальній сумі 115 203,38грн., отже сумою боргу на кінець листопада 2014р. є 949 899,23 грн. За відомостями позивача, що не спростовані відповідачем, останній протягом грудня 2014р. розрахувався за зобов'язанням лютого 2014р. у повному обсязі, остаточний розрахунок здійснено 24.12.2014р., тому залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж дорівнює 0грн.;

за зобов'язаннями березня 2013р., у період жовтень-листопад 2014р. є наявною сума боргу в розмірі 1 058 964,61 грн., протягом грудня 2014р. відповідач розрахувався у повному обсязі, остаточний розрахунок здійснено 30.12.2014р., отже залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж дорівнює 0грн.;

за зобов'язаннями квітня 2013р., у період жовтень-листопад 2014р. є наявною сума боргу в розмірі 325 892,64 грн., протягом грудня 2014р. відповідач розрахувався у повному обсязі, остаточний розрахунок здійснено 31.12.2014р., отже залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж дорівнює 0грн.;

за зобов'язаннями травня 2013р., у період жовтень-листопад 2014р. є наявною сума боргу в розмірі 46,62 грн., 31.12.2014р. відповідач розрахувався у повному обсязі, отже залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж дорівнює 0грн.;

за зобов'язаннями жовтня 2013р., у період жовтень-листопад 2014р. є наявною сума боргу в розмірі 542 195,18 грн., відповідач 31.12.2014р. здійснив часткову оплату в сумі 14 865,63грн. і тому базовою сумою для нарахування інфляційних витрат за грудень 2014р. є сума за станом на кінець грудня 2014р. - 527 329,55грн. У подальшому відповідач протягом січня 2015р. розрахувався частково в розмірі 3 749,99 грн., отже базою для нарахування інфляційних витрат за січень 2015р. є сума 523 579,56грн., остаточний розрахунок здійснено відповідачем 17.02.2015р., тому залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж дорівнює 0грн.;

за зобов'язаннями листопада 2013р., відповідачем сплачено суму боргу 17.02.2015р. і тому сумою боргу на яку розраховується інфляційні витрати у період жовтень 2014р.- січень 2015р. є 681 067,22 грн., залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж - лютий 2015р., дорівнює 0грн.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечив вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому є не вірним та не може бути прийнятий для нарахування цих вимог.

Контррозрахунок інфляційних нарахувань проведений відповідачем також не прийнятий до уваги судом першої інстанції, оскільки в ньому встановлено неналежний період.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат у межах визначеного періоду, господарський суд правомірно дійшов висновку про їх дійсний розмір у цій частині в загальній сумі 233 013,29грн.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних за зобов'язаннями лютого-травня 2013р., жовтня-листопада 2013р. починаючи з 15.10.2014р., суд також дійшов вірного висновку про дійсний розмір цих вимог. Так, 3% річних становлять суму 26 150,24грн..

Одночасно, позивачем до стягнення заявлено 3% річних в розмірі 34 363,43 грн. за період з 14.01.2014р. по 18.03.2015р., інфляційні витрати в сумі 451 763,16грн. за період січень 2014р. по березень 2015р. та пеня в розмірі 78 576,74грн. за період з 14.01.2015р. по 13.07.2014р. за несвоєчасне виконання зобов'язання за грудень 2013р.

Як свідчать матеріали справи, 28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним виробничим підприємством Краматорської міської ради «Краматорська тепломережа» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3387-БО-6, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013р. природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього правочину (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями та установами та іншими споживачами.

За визначеннями п.2.1 договору, Продавець передає Покупцю в період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 3 500 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.), зокрема, грудень - 500.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +- 5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У розумінні п.3.4 договору, акт приймання-передачі газу містить дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.2 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 16.07.2013р. до означеного правочину, з 01.07.2013р. до сплати за 1000 куб.м. природного газу становить - 3 823,78грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., що разом становить 4 588,54 грн.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 6.3 договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (п.11.1 договору).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2013р. за грудень 2013р., що підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Згідно даного акту обсяг спожитого відповідачем природного газу у грудні 2013 року - 216,055 тис.м.куб. на суму 991 376,15грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ у грудні 2013р. в означеному обсязі на суму 991 376,15грн. Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як вищевказане, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий обсяг газу здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дату поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше 13.01.2014р.

Разом з тим, зважаючи на дані, які містить розрахунок суми позовних вимог, сальдо та витяг по операціям щодо КВП «Краматорська тепломережа», проведено наступні розрахунки відповідача за природний газ спожитий у грудні 2013р. за договором на купівлю-продажу природного газу №13/3387-БО-6 від 28.12.2013р., а саме:

17.02.2015р. - 2 710,22грн.;

20.02.2015р. - 67 409,03грн.;

23.02.2015р. - 46 608,24грн.;

24.02.2015р. - 34 301,89грн.;

25.02.2015р. - 923,55грн.;

26.02.2015р. - 172,40 грн.;

27.02.2015р. - 140,07грн.;

03.03.2015р. - 135 135,63грн.;

06.03.2015р. - 1 289,58грн.;

10.03.2015р. - 1 450,67грн.;

11.03.2015р. - 82 123,54грн.;

12.03.2015р. - 1 247,50грн.;

13.03.2015р. - 51 987,19грн.;

16.03.2015р. - 316 122,08грн.;

18.03.2015р. - 249 754,56 грн..

Дані обставини представником відповідача у суді першої інстанції не заперечувались.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем природного газу в загальній сумі 991 376,15грн. виконано з порушенням строків, встановлених договором. Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки розрахунки позивача та контррозрахунок відповідача містили арифметичні помилки та в деяких випадках протирічили встановленим господарським судом обставинам, суд першої інстанції самостійно визначив суму, яка підлягала стягненню з відповідача, розмір якої апелянтом не спростовується.

Спірним є рішення суду про зменшення розміру пені, яка підлягала стягненню на 30% ( замість 78 576,74грн. стягнуте 55 003,72 грн.).

Відповідач у запереченнях на позовну заяву №03-01/910 від 10.06.2015р. (а.с.77-78) просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, посилаючись на складне фінансове становище підприємства через невідповідність тарифів на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії, наявність великої заборгованості споживачів за теплову енергію (понад 24 млн. грн.), автоматичне списання коштів в рахунок оплати позивачу, окрім того вказував на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Вказував, що одночасне стягнення з відповідача усієї суми штрафних санкцій може спричинити припинення господарської діяльності, або взагалі зупинення роботи підприємства.

Разом із наведеними запереченнями відповідачем суду надано копію балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2015р., контррозрахунок інфляційних витрат, інформацію про дебіторську заборгованість за станом на 01.06.2015р., копії договорів банківського рахунку №66/14 від 31.07.2014р. та №88/14 від 19.11.2014р.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобов'язання, наслідки чого передбачені п.7.2 договору, а саме стягнення позивачем пені.

В той же час, врахувавши викладені у клопотанні відповідача обставини, суд першої інстанції у спорі, що розглядався, дійшов до висновку про винятковість випадку та можливість зменшення розміру стягуваної суми пені на підставі п.3 ст.83 ГПК України з заявлених 78 576, 74 грн. до 55 003,72 грн. (на 30%), що є безумовним правом суду. Всього ж за рішенням суду з відповідача стягнуто 675 301.33 грн. Оспорювана суму становить 23 573,10 грн.

Враховуючи вищевказане а також те, що при вирішенні спору суд скористався наданим йому законодавством правом на зменшення розміру пені, врахувавши конкретні обставини справи та фінансове положення відповідача, розмір суми, яка підлягає стягненню за судовим рішенням, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині та вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що поняття оцінки доказів у вирішенні спору та права на зменшення пені не є тотожними.

Інші доводи скарги з урахуванням вищевикладеного до уваги не прийняті.

На підставі викладеного, керуючись ст.33,38, 99, 101-103,105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2015 року у справі № 905/135/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в 20-ти денний строк.

Головуючий суддя О.Л.Агапов

Судді: О.В.Кододова

С.А.Малашкевич

Надруковано 4 прим

1-позивачу

1-відповідачу

1-у справу

1-ДАГС