№ 4922221, 21.09.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

21 вересня 2009 р.                                                                                  Справа № 2-а-3651/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд

у складі:                                                                          головуючого –судді Сапальової Т.В.

                                                                                          при секретарі Димчишиній Т.В.

за участю:

представника позивача –Мельник Т.І., 

відповідач у судове засідання представника не направив, повідомлений завчасно та належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства “Дружба народів”про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 6867,86 грн. та пені у сумі 332,75 грн.

ВСТАНОВИВ :

до суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –позивач) до приватного підприємства “Дружба народів”(далі –відповідач) із вищезазначеними позовними вимогами, мотивуючи їх наступним.

Позов мотивовано тим, що згідно з поданим ПП “Дружба народів”звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік останнім самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників 14 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –0 осіб. Самостійно визначена відповідачем кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, становить 1 особа.

Таким чином, відповідачем не виконано вимог ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме не забезпечено встановленого нормативу 1-го робочого місця, призначених для працевлаштування інвалідів, а також не розраховано суму адміністративно-господарських санкцій, яка у відповідності до ст. 20 вищевказаного Закону становить 6867,86 грн.

   У строк, визначений ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, вказана сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем сплачена не була, що спричинило нарахування позивачем пені у розмірі 332,75 грн. з 16.04.2009 р. Адміністративно-господарські санкції та пеня у добровільному порядку відповідачем сплачені не були, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення.   

            В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та письмові докази у справі. Крім того пояснила, що Мурованокуриловецький районний центр зайнятості відповідним листом повідомив відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що відповідач у 2008 році не надавав центру зайнятості інформацію для організації працевлаштування інвалідів.

           Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується реєстрами відправленої кореспонденції від 14.08.09 та від 08.09.09 (а.с. 14,20).

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з участю його представника та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів відповідача, а після з’ясування думки представника позивача дійшов висновку за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.

           Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

           Відповідачем до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 р., згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 14 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –0, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19  Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”становить 1 особу (а.с. 7).

            На запит позивача - Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за №01-08/713-228/14 від 07.05.2009 р. (а.с. 8) Мурованокуриловецький районний центр зайнятості у Вінницькій області надав лист-відповідь за №03-3/834 від 22.05.2009 р. (а.с. 11), згідно з яким до центру зайнятості від ПП “Дружба народів”протягом 2008 року не надходило інформації про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів.                 

            Судом досліджено розрахунок адміністративно-господарських санкцій та пені (а.с. 10,11), згідно з яким розмір адміністративно-господарських санкцій становить 6867,86 грн., пеня –332,75 грн.

            Матеріали справи не містять доказів добровільної сплати відповідачем вказаної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд зобов’язати відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити в 2008 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, але у товаристві в 2008 році не було працевлаштовано жодної особи-інваліда.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, оцінюючи доводи позивача та надані ним докази, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

            Порушення термінів  сплати  адміністративно-господарських санкцій тягне за собою  нарахування  пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

З  аналізу  положень Закону  України   “Про  основи   соціальної  захищеності інвалідів в Україні”витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, при цьому ст. 18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями  та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 р. “Про реалізацію статей  19 та  20  Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”(далі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність  вільних  робочих  місць  (вакантних посад)  для  працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за  формою,  затвердженою  Мінпраці  за  погодженням  з Держкомстатом.

Суд встановив, що відповідачем не виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 р. “Про реалізацію статей  19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”щодо подання інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Мурованокуриловецького районного центру зайнятості та не заперечується представником відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, відповідачем не була сплачена у добровільному порядку сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6867,86 грн., що спричинило нарахування позивачем пені на суму 332,75 грн.   

Наказом Міністерства праці та соціального захисту політики України №223 від 15.05.2007 р. затверджено порядок нарахування пені та її сплати. Відповідно до п. 3.3 наказу документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Згідно з наданими суду документами, зокрема, звіту підприємства-відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2008 році на підприємстві становила  14 осіб, згідно зі ст. 19 Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році визначена - 1 місце. Фактично ж на підприємстві не було працевлаштовано жодної особи-інваліда.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

            Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач звертаючись до суду з позовом діяв цілком правомірно, заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, сума, відображена в позовній заяві підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.         

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

           Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

        З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.    

            Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 122, 128, 158-163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

 позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства “Дружба народів”про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 6867,86 грн. та пені у сумі 332,75 грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства “Дружба народів”(23452, Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Лучинчик, вул. Леніна, 26, р/р 260067663, “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 302247, код ЄДРПОУ 30805348) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Мурованокуриловецький район, р/р 31218230700354, код ЄДРПОУ 34701188, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: “платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік”) адміністративно-господарські санкції у сумі 6867,86 грн. (шість тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 86 коп.) та пеню у сумі 332,75 грн. (триста тридцять дві гривні 75 коп.).

   Відшкодування судових витрат віднести на рахунок держави.

  Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

 Повний текст постанови оформлено:  22.09.09 

Суддя/підпис/            Сапальова Тетяна Валентинівна