№ 4922219, 28.08.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

28 серпня 2009 р.                                                                                                          Справа № 2-а-3654/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання:   Гуцолі Максимові Павловичу,

за участю представників сторін:

позивача      :   Данилюка В.М.

відповідача :   Малиновського О.М., Валентьєва В.В. ,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  

до:    товариства з обмеженою відповідальністю-компанії "Еліт" 

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10095,68 грн. та пені в розмірі 488,84 грн. -

ВСТАНОВИВ :

 14.08.2009р. Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю-компанії "Еліт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10095,68 грн. та пені в розмірі 488,84 грн. за не створення 1 робочого місця для інвалідів у 2008 р.

Позов мотивовано тим, що не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач у поданому звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік вказав середньооблікову кількість штатних працівників –139 осіб, середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –5 осіб. Таким чином, відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1 особи, а також самостійно не розрахував та не сплатив суму коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інваліда.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив його  задовольнити.

Натомість представники відповідача проти позову заперечили, зазначивши, що товариством в лютому 2009р. надано звіт про наявність і працевлаштування інвалідів за 2008 рік в Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, де вказано, що в даний період  на товаристві працювали 5 працівників з інвалідністю. Однак, в 2008р. товариством з обмеженою відповідальністю - компанією "Еліт" працевлаштовані 6 осіб з інвалідністю. А тому товариство вжило всіх заходів для працевлаштування інвалідів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Статтею 19 Закону  України від 21.03.1991 р. “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (зі змінами , далі –Закон)  встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Пунктом 3.3. Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість  і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 р. (далі - Інструкція) визначено, що у рядку звіту № 03 відображається кількість інвалідів -  штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особі.

При цьому п. 3.4. Інструкції встановлює, що дані  про середньооблікову    кількість   штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

За таких обставин,  позивач вірно прийшов до висновку, а відповідач вірно відобразив 6 інвалідів , які повинні працювати на робочих місцях  у поданому звіті, в рядку 03.

Також, виходячи з наведених положень законодавства, на підприємстві відповідача мали б працювати 6 інвалідів, однак, фактично працювало лише 5, що підтверджено звітом відповідача форми № 10-ПІ (а. с. 7) та поясненнями наданими під час розгляду адміністративної справи.

Статтею 20 Закону  встановлено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації,  яка використовує найману працю.

Пунктами 3.6 та 3.7 Інструкції визначено порядок розрахунку сум середньої заробітної плати (рядок 05) та суму адміністративно-господарських санкцій (рядок 06), які підлягають відображенню у звіті. У рядку 05 відображається середньорічна заробітна  плата штатного працівника, яка розраховується за формулою :

                                рядок 04 х 1 000

                 рядок 05 = --------------------------

                                    рядок 01

У рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу. Для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює

           рядок 06 = (рядок 03 - рядок 02) х рядок 05

За таких обставин, відповідач повинен був відобразити у рядку 05 середньорічну заробітну плату штатного працівника в розмірі 10095,68 грн. Також відповідач повинен був відобразити у рядку 06 суму коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити через невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 10095,68 грн. При цьому, відповідач, враховуючи вимоги ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” повинен був самостійно сплатити вказану санкцію до 15.04.2009р.

Відповідно до цієї ж норми Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Дослідивши надані позивачем розрахунки, суд прийшов до висновку, що крім адміністративно-господарських санкцій в розмірі 10095,68 грн. сплаті підлягає пеня у розмірі 488,84 грн.

Суд також прийшов до висновку, що відповідачем не вжиті всі можливі заходи щодо створення робочого місця, ще для одного інваліда та його працевлаштування, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда  і порядок працевлаштування  інвалідів, затвердженого постановою КМ України № 314 від 03.05.1995 р. працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами  Мінсоцзахисту, місцевими  Радами народних депутатів, громадськими організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно п. 14 Положення про робоче місце інваліда  і порядок працевлаштування  інвалідів, затвердженого постановою КМ України № 314 від 03.05.1995 р.,  підприємства      інформують державну службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р., визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування  інвалідів. 

З матеріалів справи судом встановлено, що в 2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю - компанія "Еліт" надавало Ленінському районному центру зайнятості м.Вінниці інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів лише 3 рази. Протягом 2008р. на заявлені роботодавцем вакансії видано 9 направлень на працевлаштування, але за результатами співбесіди прийнято на заявлені вакансії лише 3 особи, що мають інвалідність.

Під час судового засідання представники відповідача зазначили, що в 2008р. товариством працевлаштовані 6 осіб, що мають інвалідність, з них 4 особи по направленню Ленінського районного центру зайнятості та 2 особи працевлаштовані самостійно.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення"  підприємства,  установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про  наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які  працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

  Згідно п. 2 ч. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" у  разі  неподання  або  порушення  строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на  випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по   працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

   Під час розгляду справи судом встановлено, що  відповідачем до центру зайнятості у 2008 році звітність за формою 3-ПН подавалась лише тричі : за станом на лютий, червень та липень. За інші місяці звітність про наявність вакантних місць, у тому числі для працевлаштування інвалідів, не подавалась.

Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що вживались інші заходи для працевлаштування інвалідів. Також не надано доказів на підтвердження наявності атестованих робочих місць для 6 інвалідів, та про те, що прийняті на роботу особи мають встановлену у визначеному законодавством порядку інвалідність.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач не вжив всіх можливих та належних заходів, внаслідок чого не забезпечив встановлення нормативу 6 робочих місць  для працевлаштування інвалідів та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 10095,68 грн., що зумовило правомірне нарахування пені в розмірі 488,84 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ст. 86 КАСУ).

Таким чином з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

                                                           ПОСТАНОВИВ :

позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до   товариства з обмеженою відповідальністю-компанії "Еліт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10095,68 грн. та пені в розмірі 488,84 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з   товариства з обмеженою відповідальністю-компанії "Еліт" (вул. Келецька, 54 а, м. Вінниця, 21036, р/р 26001000377001, ВД АТ "Індекс-банк", МФО 302537, код ЄДРПОУ 31542592 )  на користь  Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Держбюджет м. Вінниця, р/р 31214230700002, код ЄДРПОУ 34701167, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008рік")  адміністративно-господарські санкції в розмірі 10095,68 грн. та пеню в розмірі 488,84 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  02.09.09 

Суддя                                                                     Загороднюк Андрій Григорович