№ 48768833, 19.08.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4376/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства АБ «Порто-Франко» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на ліквідацію АБ «Порто-Франко» ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фінансової служби в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 337557 грн.; зобовязати відповідача повернути надмірно сплачені грошові кошти у вигляді авансових внесків з податку на прибуток в сумі 337557 грн.; зобовязати відповідача скласти та подати до відповідного територіального органу ДКС України висновок стосовно повернення АП «Порто-Франко» надмірно сплачених грошових коштів в сумі 337557 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.02.2015 р. АБ «Порто-Франко» звернувся до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області із заявою про повернення переплати авансових внесків в сумі 337557 грн., сплачених за 2012 р., 2013 р. та 2014 р. Проте 02.07.2015 р. податковим органом надано відповідь, згідно якої підстави для повернення грошових коштів відсутні у зв'язку із наявності у позивача податкового боргу. На думку позивача, така позиція податкового органу не ґрунтується на приписах законодавства, оскільки 05.02.2015 р. в офіційному друкованому виданні «Голос України» опублікована інформація про початок процедури ліквідації ПАТ АБ «Порто-Франко». При цьому податковим органом протягом 30 днів не було заявлено уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку кредиторських вимог до Банку, у зв'язку із чим вони вважаються погашеними. Таким чином, зважаючи на те, що у період здійснення ліквідації банку в останнього не виникає жодних додаткових зобов'язань, крім втрат, безпосередньо повязаних із здійсненням ліквідаційної процедури, позивач вважає бездіяльність податкового органу щодо ненадання висновку про суми надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків після одержання від позивача відповідної заяви протиправною. Зважаючи на наявність підстав для повернення надмірно сплачених податкових платежів, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов, додатково пояснивши, що ним надано всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, необхідності заслухати свідка чи експерта немає.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданого до суду клопотання, розгляд справи просив здійснювати без участі його представника, у зв'язку із його зайнятістю; заперечення на адміністративний позов не надав.

Згідно з ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, 13.10.2014 р. між АБ «Порто-Франко» та ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведена звірка взаєморозрахунків, в результаті якої складено акт № 2228-20 про наявність переплати податку в сумі 37370 грн. Аналогічний акт складено 05.11.2014 р. № 2465-20 про наявність переплати податку в сумі 125440 грн. та 174747 грн.

18 лютого 2015 р. АБ «Порто-Франко» звернувся з листом № 07/137 від 16.02.2015 р. до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо повернення переплачених сум до бюджету в розмірі 337557 грн.: за 2012 р. 37370 грн., згідно уточнюючої декларації з податку на прибуток; за 2013 р. 174747 грн. перераховано до бюджету авансових внесків 538846 грн., нараховано згідно декларації за рік 364099 грн.; 2014 р. 125440 грн. внесених авансових внесків.

Листом від 01 липня 2015 р. № 19071/10/15-53-2003 податкова інспекція повідомила, що на момент розгляду заяви заборгованість перед Державним бюджетом позивача по податку на додану вартість складала 7190,345 грн. по декларації за січень 2015 р. Крім цього, переплата по авансових внесках по податку на прибуток виникла за результатами річного декларування за 2013 р. та перший квартал 2014 р. і потребувала документального підтвердження. На момент надання відповідача заборгованість перед Державним бюджетом по ПДВ складає 82377,69 грн.

Також в зазначеному листі податковим органом надано відповідь щодо заяви АБ «Порто-Франко» від 16.06.2015 р. № 07/1201, згідно якої перевіркою з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р., оформленого актом від 14.11.2014 р. № 6866/15-53-22-02, донараховано основного платежу з податку на прибуток банківських організацій в розмірі 44534704 грн. та штрафну санкцію в сумі 11133676 грн.; основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 43414 грн. та штрафної санкції в сумі 10854 грн.

У зв'язку із тим, що станом на 24.06.2015 р. по КОР платника існує податковий борг по податку на прибуток банківських організацій в сумі 55631009,14 грн. та пеня 8478771,67 грн., та по податку на додану вартість сумі 82334,45 грн., пеня 43,24 грн., ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області відповідно до ст.43 ПК України розяснило позивачу, що повернення надміру сплаченої суми грошового зобовязання у разі наявності у платника податку податкового боргу проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податку.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд не вбачає протиправної бездіяльності податкового органу та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у звязку з наступним.

З огляду на матеріали справи, постановою Правління Національного банку України від 26.09.2014 р. № 610 ПАТ АБ «Порто-Франко» віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку із чим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.09.2014. № 109 розпочато з 29.09.2014 р. процедуру виведення ПАТ АБ «Порто-Франко» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком до 29.12.2014 р., а рішенням від 29.12.2014 р. № 169 здійснення повноважень тимчасової адміністрації продовжено по 29.01.2015 р. включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АБ «Порто-Франко» призначено ОСОБА_1.

Вищезазначена інформація була опублікована 05.02.2015 р. у виданні «Голос України» та відображена на офіційному сайті Фонду та НБУ, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, судом встановлено, що 27 квітня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог ПАТ АБ «Порто-Франко» (протокол №098/15). У позовній заяві позивач зазначає, що у відведені законодавством 30 днів ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не заявила свої кредиторські вимоги до Банку, у зв'язку із чим останні, в силу ч.1 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вважаються погашеними.

Позиція позивача зводиться до того, що теперішній статус АБ «Порто-Франко» дозволяє останньому претендувати на повернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток, які є потенційною ліквідною масою Банку, за рахунок якої на стадії проведення ліквідаційної процедури має проводитись задоволення вимог кредиторів АБ «Порто-Франко». При цьому позивач посилається на приписи законодавства, які звільняють його від зобовязання зі сплати податкового боргу.

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Умови та порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань встановлено ст. 43 Кодексу, згідно з якою однією з умов повернення є відсутність у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.43.3 ст.43 Кодексу обов'язковою умовою для здійснення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації на звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Законом України від 27 березня 2014 року N 1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесено зміни до Кодексу, якими передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється лише з бюджету, у який такі кошти були зараховані (п. 43.6 ст. 43 Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

До суду позивачем не надано відповідного реєстру акцептованих вимог кредиторів, а лише зазначено в адміністративному позові про те, що податковий орган не заявив свої кредиторські вимоги до Банку, в результаті чого позивач доходить висновку про те, що такі вимоги є погашеними. Однак суд не може покладатися лише на такі твердження позивача, у зв'язку із чим дана обставина визнається судом недоведеною.

Крім того, суд зазначає, що надані разом із позовною заявою акти від 13.10.2014 р. № 2228-20 та від 05.11.2014 р. № 2465-20 складені відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276, яка втратила чинність 28.02.2014 р.

Згідно статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

При цьому відповідних актів, які були б складені у відповідності до чинного Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 р. № 765, який набрав чинності 28.02.2014 р., судом не встановлено. Отже позивачем не надано доказів, у розумінні ст.69 КАС України, в обґрунтування заявлених позовних вимог, що виключає задоволення позову.

Відповідно до п.3 Наказу Міністерства доходів і зборів України "Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів" № 765 від 05.12.2013 р. авансові платежі (передоплата) (далі - передоплата) - грошові кошти, внесені платником за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я головних управлінь Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - ГУ Міндоходів) у відповідному органі Державної казначейської служби України як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Вдаючись до обставин справи, суд дійшов висновку про безпідставні твердження позивача щодо необхідності застосування приписів Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 р. № 882/1188.

Так, вищезазначений Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, позиція позивача є суперечливою, оскільки з одного боку позивач стверджує про неможливість застосування ст.43 ПК України, як підстави для відмови для повернення надмірно сплачених податкових платежів, а з іншого посилається на Порядок № 882/1188, який регламентує, серед іншого, належне виконання цієї ж правової норми.

Відповідно до п.1.3 ст.1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Суд зазначає, що єдиною перешкодою для здійснення відповідачем дій щодо надання висновку про повернення надміру сплаченого позивачем податку на прибуток у розумінні п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України є наявність у платника податків податкового боргу, який підлягає погашенню у першочерговому порядку порівняно з іншими напрямками повернення надміру сплачених коштів.

Позивач посилається на те, що на відносини АБ «Порто-Франко» з ДПІ у Приморському районі у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області положення податкового законодавства не поширюються, зважаючи на введення тимчасової адміністрації в Банку. Однак посилаючись на відповідний статус Банка, який унеможливлює погашення податкових зобов'язань або стягнень боргу, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, зборів на обовязкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, позивач одночасно бажає користуватись гарантіями податкового законодавства, яке дозволяє відшкодування переплачених коштів за відповідних умов (не дотримуючись при цьому таких умов).

Суд зазначає, що в даному випадку, відповідна заява про повернення суми переплати до бюджету податку на прибуток могла бути подана АБ «Порто-Франко» до початку процедури ліквідації і задоволена за умови відсутності відповідних податкових зобов'язань.

Виплата позивачу коштів з переплати податку призведе до заподіяння державі нічим не обумовленої матеріальної шкоди, повязаної із необхідністю здійснення повернення коштів платнику податків в порушення вимог ст.43 ПК України і який не має права на отримання відповідних виплат.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Отже суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст.128, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства АБ «Порто-Франко» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на ліквідацію АБ «Порто-Франко» ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фінансової служби в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В. Завальнюк