№ 48733902, 20.11.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/483/14 Головуючий в 1-й інстанції: Морока С.М.

Категорія: ст. 130 ч. 1

КУпАП Доповідач в 2-й інстанції: Шаповал О.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Шаповал О.С., розглянувши 20 листопада 2014 року у м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду у присутності захисника апелянта адвоката Барачевського С.С. апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.10.2014 року,

встановила:

Постановою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.10.2014 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно з постановою судді, 17.09.2014 року о 21 годині 20 хвилин в м. Бердянську по вул. Морозова біля будинку № 14 ОСОБА_3 керував автомобілем FIAT CROMA, держномер НОМЕР_1, знаходячись в стані наркотичного сп'яніння (висновок медичного огляду № 878 від 17.09.2014 pоку), чим порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КпАП України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить замінити призначене йому адміністративне стягнення на інше адміністративне стягнення, не пов'язане з позбавленням права керування транспортними засобами.

В обґрунтування скарги послався на те, що суд не взяв до уваги його пояснення з приводу того, що він свою провину у вчиненні правопорушення визнав повністю та розкаявся у вчиненому, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, офіційно не працює, тому автомобіль є єдиним можливим засобом заробітку грошей і єдиним засобом існування родини та у разі позбавлення його права керування всіма транспортними засобами він не зможе працювати та заробляти, щоб кормити свою сім'ю.

В судове засідання апелянт не з'явився, надав повноваження захиснику, який повідомив, що ОСОБА_3 не має можливості приймати участь при розгляді його скарги, підтримав апеляційну скаргу, просить змінити постанову суду і застосувати до його підзахисного інше адміністративне стягнення замість позбавлення права керування транспортним засобом і врахувати, що ОСОБА_3 має трьох неповнолітніх дітей, одна з яких дитина-інвалід. Також пояснив, що даних про матеріальний стан його підзахисного він не має, у тому числі не має доказів на спростування висновків судді стосовно скрутного матеріального становища ОСОБА_3

Апеляційна скарга розглядається в межах її доводів і на підставі даних, які містяться в матеріалах справи.

Вислухавши захисника, перевіривши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, доходжу висновку, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а постанова судді без змін за наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, суддя у присутності ОСОБА_3, який визнав свою вину і підтвердив, що інколи вживає марихуану, у повному обсязі дослідив всі обставини справи і обґрунтовано визнав апелянта винним у порушенні пункту 2.9 "а" Правил дорожнього руху України при обставинах, викладених у постанові відповідно до даних протоколу, що підпадає під адміністративну відповідальність, передбачену ст. 130 ч. 1 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що в апеляційній скарзі в цій частині рішення судді не ставиться під сумнів і не оскаржується.

Статтею 130 ч. 1 КУпАП передбачені для водія стягнення у вигляді: штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративного арешту також на певний строк.

Суддею суду першої інстанції до апелянта, відповідно до обставин та даних справи, було застосоване адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, яким він володіє згідно з посвідченням водія /а.с.4/, строком на один рік, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП і є мінімальним строком, а тому не свідчить про застосування занадто суворого виду стягнення, виходячи з того, що найбільш суворим видом стягнення за вказаною частиною статті закону є адміністративний арешт, який не може бути судом апеляційної інстанції призначений ОСОБА_3, оскільки згідно з положеннями ст. 24 КУпАП адміністративний арешт є більш тяжким видом стягнення, ніж позбавлення права керування транспортними засобами, а тому відповідно до ч. 9 ст. 294 КУпАП у разі зміни постанови в частині накладення стягнення, воно не може бути посилено.

Для застосування такого виду стягнення, як штраф, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, необхідно дослідити дані про майновий стан правопорушника і про можливість його сплати.

Однак, у матеріалах справи відсутні дані про майновий стан апелянта, не містяться вони в апеляційній скарзі і не надані захисником суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апелянт не спростував обставини, встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції в частині неможливості накладення на ОСОБА_3, який не працює і не має постійного доходу, штрафу у зв'язку з його скрутним матеріальним становищем, і позбавив апеляційну інстанцію можливості перевірити та зробити відповідні висновки про застосування до нього більш м'якого стягнення у вигляді штрафу.

Посилання апелянта на те, що використання автомобілю є єдиним можливим засобом заробітку грошей і позбавлення права керування поставить його та його сім'ю у дуже скрутне становище, не підтверджено матеріалами справи і, крім того, не має суттєвого значення, як й інші доводи скарги, виходячи з виду скоєного апелянтом адміністративного правопорушення. Таким чином, не можна вважати обґрунтованими доводи апеляційної скарги і в цій частині.

Виходячи з наведеного, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для визнання, що накладене на апелянта стягнення є занадто суворим, та для зміни постанови судді із застосуванням до апелянта іншого адміністративного стягнення, не пов'язаного з позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.10.2014 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області О.С. Шаповал