№ 48630615, 29.11.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2010 року 8402/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Виноградової О.І.,

при секретарі Варданян О.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомдержавного підприємства «Жулянський машинобудівний завод «Візар»до проДержавної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області визнання протиправним та скасування рішеня про застосування штрафних (фінансових) санкцій, ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Жулянський машинобудівний завод «Візар»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області (далі відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення від 8 лютого 2010 р. № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 2 - 5).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 р. провадження у справі відкрито (а.с. 1).

Крім позовної заяви представником позивача до суду було надано письмові доповнення до адміністративного позову в частині обґрунтування позову (а.с. 67 - 68).

Представником відповідача до суду було подано письмові заперечення, згідно з якими штрафні санкції до позивача застосовано керуючись Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР (далі Закон № 185/94-ВР) та Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 28 травня 1999 р. № 338/3631(далі Інструкція № 338/3631) (а.с. 66 - 67).

У судове засідання з`явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на те, що відповідачем помилково застосовано Закон № 185/94-ВР та Інструкцію № 338/3661, які на дані правовідносини не поширюються.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити.

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

29 червня 2007 р. позивачем було укладено контракт купівлі - продажу № 98-5236/91-07 з резидентом Російської Федерації «Уфимским приборостроительным производственным объединением» (далі Контракт), відповідно до п.п. 2.1 п. 2 якого, ціну за товар визначено в рублях Російської Федерації (далі російський рубль) (а.с. 32 - 35).

У січні 2010 р. відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої 27 січня 2010 р. складено акт № 33/22-00/14311175 (далі акт перевірки).

Згідно з цим актом перевіряючими було встановлено порушення вимог ст. 2 Закону № 185/94-ВР, яке полягало у несвоєчасному отриманні товару на суму 1 480 000 російських рублів за контрактом (затримка на 29 днів) та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19 лютого 1993 р. № 15-93, яке полягало у неподанні декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами»станом на 1 січня 2008 р. (а.с. 7 - 12).

29 січня 2010 р. позивачем подано заперечення на акт перевірки (а.с. 17 - 18).

8 лютого 2010 р. на підставі названого акту перевірки, відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1, згідно з яким до позивача застосовано пеню за (дослівно) термінів розрахунків у ЗЕД в сумі 26 390 грн 65 коп. (далі повідомлення - рішення) (а.с. 16).

Назване повідомлення рішення позивачем оскаржувалося в адміністративному порядку, проте, у задоволені його скарг було відмовлено.

У звязку з наведеним позивачем було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовано Митним кодексом України (далі МК України), Законом № 185/94-ВР, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16 квітня 1991 р. № 959-XII (далі Закон № 959-XII) та Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574 (далі Положення).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 959-XII імпорт (імпорт товарів) купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується або імпортується, від продавця до покупця.

Згідно з вимогами ст. 43 МК України, у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Як убачається з Положення, вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання субєкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обовязки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 днів (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується, потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Наявні матеріали справи свідчать, що 28 вересня 2007 р., на виконання Контракту, позивачем було перераховано на користь російського контрагента авансовий платіж у сумі 1 480 000 російських рублів (а.с. 69), а 27 лютого 2008 р. решту платежу 1 480 000 російських рублів за продукцію, яка повинна була бути поставлена контрагентом однією партією на загальну суму 2 960 000 російських рублів. (а.с. 70).

Наведене свідчить, що оплачена позивачем продукція мала надійти на митну територію України до 27 грудня 2007 р.

Фактично зазначена продукція надійшла на митну територію України 3 грудня 2007 р., що підтверджується штампами Глухівської та Київської регіональної митниць на рахунку - фактурі від 31 жовтня 2007 р. № 2071255 (а.с. 36).

Крім того, як убачається з рішення Центральної регіональної митниці про визначення коду товару від 25 грудня 2007 р. № КТ-125-3015-07 (далі рішення ЦРМ), акт про прийняття - передавання товарів (предметів) на зберігання під митним контролем у тому числі на СГД № 125000001/848 датований 18 грудня 2007 р., а інформаційний код результатів проведення митного огляду № 1/1-1-0/12/00/4/1 20 грудня 2007 р. (а.с. 38).

Митний контроль поставленої продукції завершився 24 січня 2008 р., що підтверджується вантажною митною декларацією № 125000001/8/900724 (а.с. 39).

Проте, при визначенні дати поставки імпортованого товару суд дійшов висновку, що цією датою є дата фактичного ввезення продукції на митну територію України 3 грудня 2007 р.

Враховуючи, що оплачена позивачем продукція була поставлена російським контрагентом на митну територію України у встановлений законодавством строк з дня здійснення авансового платежу (3 грудня 2007 р.), в даному випадку позивачем вимоги ст. 2 Закону № 185/94-ВР щодо строків надходження продукції порушено не було.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване повідомлення - рішення є протиправним, а, отже, таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 8 лютого 2010 р. № НОМЕР_1.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України

Повний текст постанови виготовлено та підписано 4 грудня 2010 р.

Суддя О.І. Виноградова