Решение № 4849531, 28.07.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2009 р.

Справа № 17/54-1124

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Кулагіній Т.В.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вертикаль Плюс”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Орвіс”, м. Тернопіль

Представник від:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Вертикаль Плюс”, м. Київ звернувся до господарського суду Тернопільської області 03.06.2009 р. (згідно штампу пошти на конверті) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Орвіс”, м. Тернопіль, про стягнення 10605,66 грн. заборгованості за відпущений товар, посилаючись на умови Договору поставки №426 від 21.04.05р. (з урахуванням заяви №198-юр від 26.06.09р. про зменшення позовних вимог).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує копією договору поставки № 426 від 21.04.05р.; копією додаткової угоди № 001 до Договору; копіями видаткових накладних №0000000749 від 23.01.09р.; №0000000750 від 23.01.09р.; №00000000751 від 23.01.09р.; №0000000752 від 23.01.09р.; №0000000753 від 23.01.09р.; №0000000754 від 23.01.09р.; №0000000755 від 23.01.09р.; №0000001936 від 20.02.09р.; копіями накладних на повернення товару №193 від 11.02.09р.; №194 від 11.02.09р.; копіями актів звірки розрахунків № 63 станом на 31.12.08р. та № 69 станом на 31.03.09р.; копіями свідоцтва про державну реєстрацію позивача як юридичної особи; іншими матеріалами.

В зв'язку з неявкою представників сторін у судові засідання та неподання ними додаткових доказів, необхідних для розгляду справи, судове засідання призначене вперше на 02.07.09р., було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України двічі на 16.07.2009р., пізніше на 28.07.2009р.

В ході розгляду спору, позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог №198-юр від 26.06.09р., згідно якої Товариство просило суд стягнути з відповідача 10605,66 грн. заборгованості, оскільки відповідачем частково погашено заборгованість в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6221 від 15.06.09р., долученим позивачем до заяви.

Подана заява прийнята судом до розгляду як така, що подана в межах прав сторони, передбачених статтею 22 ГПК України, відтак, розгляд справи здійснюється з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Позивач в судове засідання 28.07.09р. не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення №2434459), клопотань про відкладення розгляду справи не заявив. Натомість, просив розглянути справу без участі повноважного представника.

Відповідач обґрунтованого документально підтвердженого відзиву на позов та інших письмових документів не представив, представник відповідача в судові засідання не з’явився, хоча про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 2434467, 2457190). Клопотань про відкладення судового засідання не заявив, причин неявки суду не повідомив.

Разом з тим, враховуючи, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, тому зважаючи на достатність в матеріалах справи документів, необхідних для розгляду спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами, за правилами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

21 квітня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вертикаль Плюс”, як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю “Орвіс”, як Покупцем, укладено договір за № 426 (далі –Договір), згідно умов якого Постачальник зобов’язався систематично постачати і передавати у власність Покупцю товар народного споживання, а Покупець в свою чергу, зобов’язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору (п. 1.1 договору).

Згідно п.п. 2.1. договору, асортимент, кількість та ціна Товару визначається в накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін. Вартість товару в накладних є підставою для проведення розрахунків між сторонами. Накладна являється невід’ємною частиною договору.

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.2. Договору).

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, позивач згідно видаткових накладних №0000000749 від 23.01.09р.; №0000000750 від 23.01.09р.; №00000000751 від 23.01.09р.; №0000000752 від 23.01.09р.; №0000000753 від 23.01.09р.; №0000000754 від 23.01.09р.; №0000000755 від 23.01.09р.; №0000001936 від 20.02.09р. передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 11579,40 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписом відповідальної особи відповідача на зазначених накладних, котрий скріплено печаткою Товариства.

Отже, представленими доказами підтверджується належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань в частині передачі товару на загальну суму 11579,40 грн.

01 січня 2007 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №426 від 21.04.2005 року, відповідно до якої було змінено строк оплати товару та викладено п. 3.1. договору в новій редакції, а саме: оплата Покупцем за отриманий товар здійснюється один раз на тиждень за реалізований товар, але у будь-якому разі не пізніше 60 календарних днів з дати отримання такого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов договору щодо оплати поставленого йому товару згідно договору № 426 від 21.04.2005р.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

Позивач стверджує, і це не заперечується відповідачем у справі, що ТОВ «Орвіс»свої договірні зобов’язання не виконав належним чином та не здійснив оплати відпущеного йому у власність товару, внаслідок чого станом на 26.06.2009р. заборгованість відповідача за Договором №426 складає 10605,66 грн. (з урахуванням заборгованості, що існувала станом на 31.12.08р. в розмірі 9499,18 грн. котра визнана відповідачем шляхом підписання акту звіряння розрахунків №63 від 31.12.08р. та з урахуванням повернення товару на суму 172,92 грн. згідно накладних на повернення №193 від 11.02.09р. та №194 від 11.02.09р., а також враховуючи часткову оплату товару в загальній сумі 10300,00 грн., що підтверджується розрахунками суми боргу, платіжним дорученням №6221 від 15.06.09р.) та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1,2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст.526 ЦК України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати вартості переданого йому товару, та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

За таких обставин справи, суд вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, навпаки, підтверджуються шляхом підписання актів звірки розрахунків № 63 станом на 31.12.08р. та № 69 станом на 31.03.09р., а тому підлягають до задоволення.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача у справі.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 229- 232, 265 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42–47, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 811, 82 - 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Орвіс”, м. Тернопіль, вул. Степана Будного, 3-А, ідентифікаційний код 31490840 –10605,66 грн. основного боргу та 448,56 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вертикаль Плюс”, м. Київ, Шевченківський район, просп. Перемоги, 94/1, ідентифікаційний код 32050576.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „31” липня 2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя