Решение № 48337621, 12.08.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" серпня 2015 р. Справа № 906/1114/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрук О.В. - довір. від 13.06.2015 вих. № 08/9465;

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"(м. Житомир)

до Коростишівського професійного аграрного ліцея Міністерства освіти і науки України (м. Коростишів, Житомирська область)

про стягнення 181730,46 грн

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 181730,46 грн заборгованості, з яких: 116423,06 грн борг за спожиту активну електроенергію, 3664,36 грн борг за спожиту реактивну електроенергію, 18625,46 грн пеня, 42009,02 грн інфляційні нарахування та 1008,57 грн 3 % річних.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач, всупереч п. 2.2.3 договору № 123 про постачання електричної енергії споживачам від 16.10.2007, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги по споживанню електроенергії, внаслідок чого за Коростишівським професійним аграрним ліцеєм Міністерства освіти і науки України рахується заборгованість по оплаті активної та реактивної електроенергії.

До початку розгляду справи на адресу суду від позивача надійшли уточнені розрахунки інфляційних нарахувань на суму заборгованості відповідача за спожиту активну та реактивну електричну енергію (за період з січня по червень 2015 року) (а. с. 58 - 60).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; просив долучити до матеріалів справи рахунок за активну електроенергію № 13853 від 28.04.2015, який додатково був виставлений відповідачу внаслідок перерахунку у зв'язку зі змінами в тарифах, проведених у квітні 2015 року (а. с. 61).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить Реєстр суду Ф 103 на відправку судової кореспонденції за 03.08.2015 (а. с. ).

При цьому, суд зазначає, що ухвалу про порушення провадження у справі від 20.07.2015, представник відповідача отримав 29.07.2015, доказом чого є поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення (а. с. 49).

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

За п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Абзацом абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду було надіслано відповідачу за належною адресою та не повернуто підприємством зв'язку з відміткою про невручення, зважаючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні до суду не надходило, при цьому в ухвалах суду відповідач попереджався про наслідки не з'явлення в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача, відповідно до наявних у справі матеріалів, згідно зі ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.10.2007 між Коростишівським районом електричних мереж, який діяв на підставі доручення ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" (позивач/енергопостачальник), та Коростишівським професійним аграрним ліцеєм Міністерства освіти і науки України (відповідач/абонент) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачам № 123 (далі - договір (а. с. 8 - 12).

У відповідності до п. 2.2.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Розрахунковим періодом вважається період з 17 числа по 16 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

За змістом п. 2.2.5 договору відповідач також зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної енергії між постачальником та споживачем.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: - 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Наявними в матеріалах справи зафіксованими відповідачем показниками розрахункових електролічильників, що містяться в звітах про використану електроенергію в розрізі по місяцях 2015 року (а. с. 13 - 18) та виставленими відповідачу рахунками на оплату за активну та реактивну електроенергію (а. с. 19 - 30) підтверджено, що з січня по червень 2015 року включно відповідачем було спожито 135639,60 грн активної електричної енергії та 3664,36 грн реактивної електроенергії, а разом 139303,96 грн електроенергії.

З усних пояснень представника позивача, наданих в засіданні суду, вбачається, що станом на 01.01.2015 за відповідачем вже рахувався залишок заборгованості по оплаті активної електроенергії на суму 10303,46 грн, внаслідок чого при подачі позовної заяви до суду позивачем було визначено суму заборгованості відповідача за активну електроенергію з урахуванням вказаного сальдо у розмірі 145943,06 грн (135639,60 + 10303,46).

В порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків виконав частково, сплативши на рахунок ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" 28.01.2015 - 15554,00 грн та 26.02.2015 - 13966,00 грн за активну електричну енергію, що не заперечується представником позивача та вбачається з копії банківської виписки (а. с. 33, 34).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті електроенергії за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 склала 120087,42 грн ((145943,06 - 15554,00 - 13966,00) + 3664,36).

Відповідач наявність заборгованості у вище вказаному розмірі не заперечив, доказом чого є підписаний між сторонам акт звірки взаємних розрахунків від 02.07.2015 (а. с. 53).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за спожиту електроенергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 120087,42 грн, з яких: 116423,06 грн боргу за активну електроенергію та 3664,36 грн за спожиту реактивну електричну енергію.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 до договору, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно з розрахунків позивача (а. с. 36, 37), за період з 24.01.2015 по 02.07.2015, сумарний розмір пені за несвоєчасне погашення відповідачем боргу за активну та реактивну електроенергії становить 18625,46 грн.

При її перерахунку суд встановив, що в межах визначеного позивачем періоду нарахування, останнім при визначенні суми пені за активну електроенергію за січень та лютий 2015 року не було враховано зміну її облікової ставки та те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, що узгоджується з приписами п. 1.9 постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14.

При цьому, суд зазначає, що допущення вказаних недоліків при розрахунку пені не вплинули на правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача її суми у розмірі 18625,46 грн, оскільки згідно з розрахунком суду, проведеним з урахуванням виправлених недоліків, розмір пені складає 19197,40 грн.

Враховуючи, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог без клопотання позивача та зважаючи, що заявлення пені у зменшеному розмірі є правом сторони, суд вважає вимогу позивача про стягнення на його користь 18625,46 грн пені обґрунтованою.

Разом з тим, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивач на підставі ст. 625 ЦК України за період з 24.01.2015 по 02.07.2015 нарахував до стягнення з нього 1008,57 грн 3% річних (а. с. 40, 41) та 42009,02 грн інфляційних втрат (а. с. 38, 39).

Уточнений розрахунок інфляційних, поданий позивачем до суду 12.08.2015, згідно з яким було перераховано вказані нарахування та зменшено їх суму до 24912,11 грн, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не було уточнено позовні вимоги в порядку, передбаченому ст. 22 ГПК України, з огляду на що спір щодо стягнення інфляційних втрат вирішується в межах суми, вказаної позивачем згідно з прохальною частиною позовної заяви.

Так, приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних щодо обґрунтованості стягнення з відповідача їх суми у розмірі 1008,57 грн, судом було встановлено, що при розрахунку 3 % річних за активну електроенергію позивачем було невірно визначено період їх нарахування у січні, лютому 2015 року, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування річних (п. 1.9 постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14).

До того ж, позивачем неправильно зазначено суму боргу за активну електроенергію, на яку мають проводитися нарахування річних у період 23.04.2015 - 28.04.2015, вказавши 96925,97 грн, замість правильної 96915,43 грн.

Звідси, суд вважає правомірно нарахованою суму 3 % річних за активну електроенергію у розмірі 978,92 грн. У стягненні 3,78 грн 3 % річних, нарахованих за активну електроенергію, суд відмовляє.

Водночас, суд зазначає, що нарахування 3 % річних за реактивну електроенергію позивачем проведено арифметично правильно на суму 25,87 грн, внаслідок чого суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача загальної суми річних у розмірі 1004,79 грн.

Що стосується інфляційних нарахувань у сумі 42009,02 грн, слід зазначити, що відповідно до роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 № 02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII, індекс споживчих цін (називається ще індексом інфляції) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання.

Цей показник розраховується на основі споживчого набору товарів продовольчого та непродовольчого призначення і послуг. Зазначений набір товарів (послуг) є єдиним для всіх регіонів країни та ґрунтується на структурі споживчих грошових витрат домогосподарств міських поселень.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр"). Ці показники, повідомлені засобами масової інформації з посиланням на Держкомстат України, є офіційними та можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум.

Відповідно до рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997, у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи вище зазначені рекомендації Верховного Суду України та проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення сума інфляційних становить 19427,05 грн (18946,75 грн - за активну та 480,30 грн - за реактивну електроенергію), оскільки, при здійсненні їх нарахування, позивачем було невірно застосовано індекси інфляції за окремі періоди та суму заборгованості, на яку слід здійснювати нарахування у квітні 2015 року, крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань позивачем не було враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції має визначатися з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав би бути здійснений, а не на конкретну дату місяця.

Тому у стягненні 22581,97 грн інфляційних втрат слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 159144,72 грн, з яких: 116423,06 грн боргу за активну електроенергію, 3664,36 грн боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 18625,46 грн пені, 1004,79 грн 3 % річних та 19427,05 грн інфляційних втрат. В стягненні 3,78 грн 3 % річних та 22581,97 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Коростишівського професійного аграрного ліцея Міністерства освіти і науки України (12505, Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Леніна, буд. 118, код ЄДРПОУ 05536413)

на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код ЄДРПОУ 22048622):

- 116423,06 грн боргу за активну електроенергію,

- 3664,36 грн боргу за реактивну електричну енергію,

- 18625,46 грн пені,

- 1004,79 грн 3 % річних,

- 19427,05 грн інфляційних втрат,

- 3182,90 грн судового збору.

3. В стягненні 3,78 грн 3 % річних та 22581,97 грн інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.08.15

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу - рек. з повід,