№ 48333380, 27.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1339/2011

27 травня 2011 року 11год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: не прибув,

представники відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 підприємства "Міната" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Міната" звернулося з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2010р. №0014721750/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки ПП "Міната" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.04.2008р. по 30.06.2010р. Дубенською ОДПІ складено акт №205/25/33380612 від 10.11.2010р., висновки якого суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам, а прийняте на підставі даного акта оспорюване податкове повідомлення-рішення є неправомірним. Зокрема, в порушення наказу ДПА України про оформлення документальних перевірок у акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, на підставі яких зроблено відповідні висновки, не проведено зустрічних перевірок контрагентів позивача. Позивач вказав, що нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 297,75грн. у звязку з незаконним, на думку податкового органу, неоподаткуванням позивачем коштів за придбаний товар у ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 є неправомірним, оскільки документи на підтвердження статусу цих осіб як субєктів підприємницької діяльності надавалися ревізорам, однак не були останніми враховані. Крім того, відповідач зобовязаний самостійно перевірити правовий статус вказаних осіб. Також неправомірним є нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 45,38грн. у звязку незаконним, на думку податкового органу, застосуванням позивачем до доходу працівника у вигляді заробітної плати соціальної пільги, оскільки відповідачем не враховано, що подання заяви про припинення трудових відносин та звільнення працівника не є тотожними поняттями. Крім того, неправомірним є нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 537,15грн., оскільки кошти, відшкодовані працівнику за придбання скретч-карт на поповнення рахунків мобільного звязку, що використовується у господарській діяльності підприємства, не є додатковим благом та не підлягають оподаткуванню. Неправомірним є і нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 5250,00грн., оскільки майновий внесок засновника підприємства у статутний капітал вважається придбанням інвестиційного активу, а не продажем майна. Підстави для включення суми статутного капіталу до оподатковуваного доходу у позивача відсутні. Оскільки зафіксованих у акті перевірки порушень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ПП «Міната» допущено не було, то у Дубенської ОДПІ відсутні також підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

Позивач в судове засідання не прибув, у поданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав повністю та просить розглянути справу за відсутності представника.

Дубенська об'єднана державна податкова інспекція позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, тотожні письмовим запереченням, а зокрема, вказав, що плановою виїзною перевіркою ПП "Міната" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.04.2008р. по 30.06.2010р. встановлено порушення, зокрема, п.1.3, п.1.15 ст.1, пп. 3.1.1, пп.3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп.4.2.6, пп."г" пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3, пп."в" пп.6.5.2 п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8, абз."а" пп.9.12.1, пп.9.12.2 п.9.12 ст.9, ст.11, ст.12, пп."а" п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20, п.22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб'' №889-ІV від 22.05.2003р. зі змінами і доповненнями, а саме: не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 6130,28грн., у тому числі за 2008р. - 5352,75грн., за 2009р. - 522,68грн., за 2010р. - 254,85грн. За результатами перевірки складено від 10.11.2010р. акт №205/25/33380612, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010р. №0014721750/0. Висновки, викладені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на чинному законодавстві, оспорюване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку ОСОБА_2 підприємства "Міната" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.04.2008р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт від 10.11.2010р. №205/25/33380612 (а.а.с.7-52).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, зокрема: п.1.3, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.6, пп."г" пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3, пп."в" пп.6.5.2 п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8, абз."а" пп.9.12.1, пп.9.12.2 п.9.12 ст.9, ст.11, ст.12, пп."а" п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20, п.22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб'' від 22.05.2003р. №889-ІV зі змінами і доповненнями, а саме: не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 6130,28грн., у тому числі за 2008р. - 5352,75грн., за 2009р. - 522,68грн., за 2010р. - 254,85грн.

На підставі вказаного акта перевірки Дубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010р. №0014721750/0, яким ПП "Міната" визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 18390,84грн., у т.ч.: 6130,28грн. за основним платежем, 12260,56грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6 ).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

26.11.2010р. ПП "Міната" подано первинну скаргу до Дубенської ОДПІ на податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010р. №0014721750/0 (а.с.90).

Рішенням від 10.12.2010р. №4343817-115 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 18.11.2010р. №0014721750/0 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.а.с.60-64).

15.12.2010р. Дубенською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0014721750/1, яким ПП "Міната" визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 18390,84грн., у т.ч.: 6130,28грн. за основним платежем, 12260,56грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.5).

20.12.2010р. ПП "Міната" подано повторну скаргу до ДПА в Рівненській області (а.а.с.87-89).

Рішенням ДПА в Рівненській області від 14.02.2011р. №2785/25-16/509 про результати розгляду повторної скарги було залишено без змін прийняте Дубенською ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010р. №14721750/0 (від 15.12.2010р. №0014721750/1) та рішення про результати розгляду первинної скарги від 10.12.2010р. №4343817-115, а повторна скарга позивача залишена без задоволення (а.а.с.79-82).

18.02.2011р. ПП "Міната" подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України (а.а.с.84-86).

Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 15.03.2011р. №5168/6/25-0315 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 18.11.2010р. №14721750/0 (від 15.12.2010р. №0014721750/1) та рішення ДПА в Рівненській області від 14.02.2011р. №2785/25-16/509, а повторна скарга позивача залишена без задоволення (а.а.с.75-78).

Як вбачається з акта перевірки від 10.11.2010р. №205/25/33380612 податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6130,28грн. позивачу визначено у звязку з: неоподаткуванням коштів за придбаний товар у ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 сума донарахованого податку складає 297,75грн.; застосуванням податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати в місяць, в якому платник податку подав заяву про припинення трудових відносин з працедавцем - сума донарахованого податку складає 45,38грн.; неоподаткуванням доходів, отриманих платником податку директором підприємства ОСОБА_5 у вигляді відшкодування витрат на придбання карток поповнення рахунку мобільного звязку без підтвердження використання у господарській діяльності - сума донарахованого податку складає 537,15грн.; неоподаткуванням майнових внесків фізичної особи (засновника підприємства) до статутного фонду підприємства - сума донарахованого податку складає 5250,00грн.

Відповідно до пп.а п.17.2 ст.17 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб від 22.05.2003р. №889-IV (далі Закон №889-IV), особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Згідно з пп.а п.19.2 ст.19 Закону №889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону №889-IV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону №889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

З аналізу викладених норм вбачається, що на субєкта господарювання як на податкового агента покладається обовязок своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь фізичних осіб та оподатковується до або під час такої виплати та за їх рахунок.

У ході судового розгляду встановлено, що згідно з авансовим звітом АО-0000008 від 26.01.2010р. (підзвітна особа ОСОБА_5М.) сплачено готівкою ПП ОСОБА_3 на підставі товарного чека б/н від 13.01.2010р. кошти в сумі 545,00грн. за придбання товарів, згідно з авансовим звітом АО-0000031 від 15.04.2009р. (підзвітна особа ОСОБА_5М.) сплачено готівкою ПП ОСОБА_4 на підставі накладної б/н від 09.04.2009р. кошти в сумі 830,00грн. та накладної від 14.04.2009р. №1 кошти в сумі 610,00грн. за придбання товарів. Витрати за придбаний товар підтверджуються товарними чеками.

Відповідно до пп.9.12.1 ст.9 Закону N889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно з пп.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону N889-IV якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

За таких умов, суд приходить до висновку, що норми пп.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону №889-IV поширюються виключно на "інші доходи" суб'єкта підприємницької діяльності, тобто доходи, отримані суб'єктом підприємницької діяльності не в межах здійснення власної підприємницької діяльності. При цьому, особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання, визначених Указом Президента України №727/98 від 03.07.1998р. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992р. Про прибутковий податок з громадян та Законом №889-IV.

Проте, як вбачається з акта перевірки від 10.11.2010р. №205/25/33380612, позивачем під час проведення перевірки не надано відповідачу жодних документів, які б підтверджували статус ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як субєктів підприємницької діяльності, а також сплату цими особами податку (свідоцтв про державного реєстрацію, про сплату єдиного податку, фіксованого патенту тощо).

Посилання позивача на те, що вказані документи надавалися ревізорам та не були взяті останніми до уваги, суд відхиляє, оскільки ці обставини не підтверджені жодними доказами.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ПП «Міната» скористалося правом на апеляційне узгодження податкового зобовязання, передбаченим ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. N2181-III (далі Закон №2181-III) та ст.56 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Вказане право платника податків передбачене і п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України.

Подаючи скарги до Дубенської ОДПІ, ДПА в Рівненській області та ДПА України, ПП «Міната» не було надано тих документів, які за твердженням позивача ревізори не взяли до уваги та які підтверджують правовий статус вищевказаних осіб. Не подано цих доказів і суду у ході розгляду справи.

Таким чином, статус ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як субєктів підприємницької діяльності у ході судового розгляду не підтверджено, підстав для неутримання позивачем у даному випадку податку з доходів фізичних осіб не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність визначення Дубенською ОДПІ ПП «Міната» податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 297,75грн. та про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у квітні 2009 року було застосовано податкову соціальну пільгу до доходу працівника ОСОБА_6 у вигляді заробітної плати в місяці, в якому з останнім було припинено трудові відносини.

За змістом пп.6.3.2, 6.3.1 п.6.3 ст.6 Закону N889-IV податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Відповідно до п.п.3,4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. N2035, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем нарахування (виплати), яке платник податку обирає самостійно, стосовно чого він подає працедавцю заяву про застосування пільги за встановленою Державною податковою адміністрацією формою.

Пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Тобто, застосування податкової соціальної пільги до доходів працівника у вигляді заробітної плати зупиняється з податкового місяця, в якому працівник припинив трудові відносини з працедавцем, у даному випадку квітень 2009 року.

Посилання ПП «Міната» на те, що заява про звільнення була подана працівником у квітні 2009 року, а фактично звільнений він був у наступному місяці, судом не береться до уваги, оскільки жодного доказу на підтвердження цих обставин позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність визначення Дубенською ОДПІ ПП «Міната» податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 45,38грн. та про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, використання мобільного звязку у ПП «Міната» регламентовано наказом від 17.10.2006р. №117 «Про використання мобільного звязку», яким встановлено щомісячні ліміти використання коштів на поповнення рахунків визначеними посадовими особами підприємства.

Під час проведення перевірки ПП «Міната» податковим органом виявлено факт відшкодування позивачем витрат на придбання скретч-карт на поповнення рахунків мобільного звязку директору підприємства ОСОБА_5 за рахунок прибутку підприємства. При цьому позивачем не утримано у джерела виплати та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 537,15грн., у т.ч.: за 2008 рік 102.75грн., за 2009 рік 173,10грн., за 2010 рік 261,30грн.

Суд бере до уваги посиланнями позивача на те, що, придбавши скретч-карту, працівник підприємства вступає у договірні відносини з оператором мобільного звязку, а обумовленим наказом підтверджено право посадової особи платника податку, у такий спосіб користуватися мобільним звязком у виробничих цілях.

Проте, на підставі авансових звітів та згідно з товарними чеками директору ПП «Міната» було відшкодовано всього 3581,00грн. вказаних витрат не зважаючи на те, що прізвище та посада цього працівника не вказані серед зазначених у наказі від 17.10.2006р. №117.

Жодних інших документів, які б підтверджували факт використання директором ОСОБА_5 власного мобільного телефону у господарській діяльності підприємства (наказів, договорів на оренду телефона тощо) позивачем під час проведення перевірки податковому органу не надано.

Вказаних доказів не надано ПП «Міната» і суду, як не надано й доказів внесення директором вартості цих витрат у касу підприємства чи утримання їх із заробітної плати останнього.

Відповідно до пп.«г» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону N889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Таким чином, зважаючи на недоведеність позивачем фактів використання директором підприємства власних мобільних телефонів у господарській діяльності підприємства, відшкодована останньому вартість придбаних скретч-карт є додатковим благом і підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність визначення Дубенською ОДПІ ПП «Міната» податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 537,15грн. та про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону №2181-III у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, нарахування Дубенською ОДПІ ПП «Міната» штрафних санкцій у звязку з вищевикладеними порушеннями у загальній сумі 1760,56грн. (595,50грн.+90,76грн.+1074,30грн.) здійснено на підставі Закону та у межах повноважень податкового органу, а відтак позовні вимоги у цій частині до задоволення не підлягають.

Як вбачається із Статуту ПП «Міната», затвердженого рішенням засновника від 03.06.3008р. №3 та зареєстрованого 04.06.2008р. за №16011050000000412, засновником підприємства є фізична особа ОСОБА_5, статутний фонд становить 35000,00грн. 03.06.2008р. засновником ОСОБА_5 сформовано статутний фонд позивача у повному обсязі, як передбачено п.5.2 Статуту за рахунок майнових внесків, а саме: електротельфера вантажопідйомністю 1т вартістю 2750,00грн., електротельфера вантажопідйомністю 0,5т вартістю 2100,00грн., вагового комплексу для зважування худоби живою вагою до 1,0т вартістю 1700,00грн., холодильного агрегата в комплекті марки «Теко» вартістю 4350,00грн., холодильного агрегата в комплекті марки «Теко» вартістю 2750,00грн., електропили для розпилювання туш ВРХ на півтуші вартістю 11600,00грн., електромийки професійної вартістю 7450,00грн., столів для виробничих потреб у кількості 6 шт. загальною вартістю 1800,00грн., візків механічних у кількості 2 шт. загальною вартістю 500,00грн.

Вказані активи передані підприємству засновником згідно з актом прийому-передачі від 03.06.2008р., обліковуються позивачем на рахунку №104, включаються ним до фінансової звітності та використовуються у власній господарській діяльності.

Згідно з нормами пп.4.2.13 п.4.2 ст.4 Закону №889-IV обєктом оподаткування є інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери формах.

Підпунктом 9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону №889-IV передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Ця ж норма передбачає, що операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Таким чином, згідно з прямими нормами Закону №889-IV вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи, до статутного фонду юридичної особи резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п.1.2 ст.1 Закону №889-IV.

Вказані операції не належать до операцій купівлі-продажу майна відповідно до норм ст.ст.11, 12 Закону №889-IV.

Отже, враховуючи отримання фізичною особою ОСОБА_5 прав управління юридичною особою шляхом формування статутного капіталу підприємства за рахунок власного майна, підстави для включення суми вказаних майнових внесків до оподаткованого доходу у позивача відсутні.

Всупереч вимогам ч.2 ст. 71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 5250,00грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5250,00грн.

Згідно з вимогами Закону №2181-ІІІ визначення податковим органом платнику податків податкового зобовязання тягне за собою накладення штрафних санкцій.

Оскільки підстави для визначення позивачу податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у податкового органу відсутні, то відсутніми є підстави для застосування штрафних санкцій у розмірі 10500,00грн.

Таким чином, позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.11.2010р. №0014721750/0 підлягає до задоволення в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 15750,00грн., у т.ч.: 5250,00грн. - за основним платежем, 10500,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 18.11.2010р. №0014721750/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 15750,00грн., у т.ч.: 5250,00грн. - за основним платежем, 10500,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_2 підприємства "Міната" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2,91грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.