Постановление суда № 48189269, 06.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2015 р. м. Київ К/9991/29590/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

при секретарі судового засідання Гончар Н.О.,

за участю представника відповідача <…>, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспіль Домобуд" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 по справі № 2а-1053/11/1070

за позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспіль Домобуд"

про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом до Товариства про стягнення заборгованості з податку на прибуток у сумі 977 844,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача податковий борг в сумі 977 844,00 грн.

Рішення обґрунтовано висновком про те, що оскільки Товариством не було оскаржено податкове повідомлення - рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток, то відповідно воно є узгодженим, а враховуючи несплату суми зобов'язання у визначені Законом України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181) строки, то відповідно позовні вимоги щодо стягнення таких коштів є цілком обґрунтованими.

Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена перевірка Товариства за підсумками якої складено акт від 06.08.2010, в якому зазначено про порушення Товариством пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.08.2010 № 0045702320/0, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 652 063,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 326 032,00 грн. Вказане рішення було направлено на адресу відповідача, однак не було вручене останньому, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту від 17.09.2010 № 409/23-2/34284380 про повернення податкових повідомлень-рішень, та у зв'язку з чим рішення від 18.08.2010, на підставі положень абз. 4 пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", було розміщене на дошці податкових оголошень Бориспільської ОДПІ.

Судами також було встановлено, що податкове повідомлення - рішення від 18.08.2010 № 0045702320/0 Товариством не оскаржувалось, а тому у відповідності до положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є узгодженим.

Так, у преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що "цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення".

Статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що до загальнодержавних податків і зборів належить податок на прибуток підприємств.

Отже, Закон № 2181-III застосовується до стягнення коштів, встановлених Законом про систему оподаткування податків і зборів (обов'язкових платежів) і санкцій за порушення, пов'язані зі сплатою цих платежів.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені Законом № 2181-III строки, то ця сума визнається сумою податкового боргу, внаслідок чого до платника податків застосовуються заходи щодо стягнення боргу.

Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III).

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6-15 Закону № 2181-III.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 зазначеного Закону стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Саме після настання зазначених у п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III обставин та з урахуванням строку, передбаченого пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, розглядаючи справи про стягнення заборгованості з платників податку суди повинні встановити не лише наявність заборгованості платника податку, але і дослідити питання щодо порядку стягнення такої податкової заборгованості.

Під час вирішення спору суди попередніх інстанцій не досліджували вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу, про стягнення якого заявлено позовні вимоги.

Крім того, судами також не враховано, що згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспіль Домобуд" задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 по справі № 2а-1053/11/1070 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді М.П. Зайцев

Н.Є. Маринчак