№ 48169267, 02.08.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/6530/13-П

Провадження № 3/359/2022/2013р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 серпня 2013 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Величко В.П., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від ВДАІ з обслуговування Бориспільського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 -

в с т а н о в и в:

18.06.2013 року о 16 год. 05 хв. в с. Гора по вул. Центральна, 2А, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1 перед початком руху та зміною його напрямку не переконався, що це буде безпечним, не створить перешкод іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_2 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, травмованих немає.

В судовому засіданні представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_1 свою вину не визнає повністю.

Крім того, представником надано висновок спеціаліста від 02.08.2013р. за результатами дослідження причин та обставин ушкодження автомобілів НОМЕР_3, та ВАЗ д.н.ю.з. АІ 3762СВ. Згідно даного висновку, в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_1 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості уникнути даної ДТП. Таким чином, в діях водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам ПДР України, з технічної точки зору, не вбачається. Також, в даній дорожній ситуації дії водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_2 не відповідає вимогам п. 12.3 ПДР України, що з технічної точки зору, могло знаходитись в причинному звязку з виникненням даної ДТП. Тому, проаналізувавши місце зіткнення та висновок спеціаліста вважав, що вина ОСОБА_1 в порушенні ПДР України відсутня, просив закрити провадження у звязку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

З наданих в судовому пояснень водія ОСОБА_2 встановлено, що останній разом з ОСОБА_4 рухався на автомобілі НОМЕР_4 в с. Гора Бориспільського району, по вул. Центральна, по головній дорозі з невеликою швидкістю. Підїжджаючи до сільради побачив, що різко вилетів автомобіль через суцільну лінію та почав маневр розвороту ліворуч, в напрямку центра села. Щоб уникнути зіткнення він почав гальмувати, однак технічної можливості уникнути зіткнення не було.

Заслухавши представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та пояснення потерпілого, дослідивши матеріали справи та висновок спеціаліста слід дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП.

Так, вина ОСОБА_1 підтверджується складеним протоколом про адміністративне правопорушення від 18.06.2013 року серії АГ2№ 082799 з яким правопорушник ознайомлений /а.с. 2/, Схемою наслідків ДТП /а.с. 3/, поясненнями водія ОСОБА_1 /а.с.4/, поясненнями водія ОСОБА_2 /а.с. 5/ та поясненнями ОСОБА_5 /а.с. 6/.

Відповідно до пояснень правопорушника ОСОБА_1, наданих до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 18.06.2013 року в 14 год. 45 хв. керував автомобілем НОМЕР_5 в с. Гора по вул. Центральній, 2а. Стояв в кармані біля сільської ради, увімкнув лівий поворот, не помітив автомобіль ВАЗ та почав виїжджати, трапилось зіткнення.

З цього приводу, суд відноситься критично до висновків експертизи, які спростовуються поясненнями правопорушника, який фактично визнав вину, та поясненнями потерпілого, які він підтвердив в судовому засіданні.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 18.06.2013 року серії АГ2№ 082799 ОСОБА_1 не врахував дорожньої обстановки, що призвело до ДТП, чим порушив вимоги п. 10.1 ПДР.

У звязку з цим суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених вище вимог ПДР, що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі статті ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, запобіганню вчинення нових правопорушень.

Враховуючи характер скоєного, особу правопорушника, визнання вини, щире каяття, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, матеріали справи, та те, що тяжких наслідків не настало, суд дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 124 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 (чотириста двадцять пять гривень) грн. 00 коп., що слід стягнути на користь Держави України (одержувач: Держбюджет Бориспільського району; ЄДРПОУ 38007070; МФО: 821018; КБК 21081300; р/р №31111149700103).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови і може бути предявлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили _ _______20_____ року.

Суддя В.П. Величко