Постановление суда № 48048708, 29.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/800/51401/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014

у справі № 804/5808/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агроцентр" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Конько О.С.,

відповідача - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2012 № 0001582302 та № 0001592302.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що правильність сформованих платником даних податкового обліку у перевіреному у періоді підтверджена належними первинними документами, тоді як Інспекцією не доведено фактів зловживань з боку Товариства у сфері оподаткування.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють розглядувані правовідносини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 28.11.2012 № 1958/225/33339496.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку про фіктивний характер операцій з реалізації позивачем товару (зерна сільськогосподарських культур) приватному підприємству «Украгро-Трейд» (далі - ПП «Украагро-Трейд») на підставі договору від 18.01.2012 № 26-р. На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на:

неможливість підтвердження реальності виконання цих операцій зустрічною перевіркою контрагента з огляду на його неперебування за місцезнаходженням;

порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Украгро-Трейд» ОСОБА_3 за фактом створення фіктивного підприємства з метою сприяння фактичним платникам податків у збагаченні за рахунок мінімізації податків та одержання коштів з бюджету; у ході проведення слідства ОСОБА_3 визнав свою вину в інкримінованих йому злочинах, передбачених статтями 205 (фіктивне підприємництво), 358 (підроблення документів, печаток та бланків, їх збут, використання підроблених документів), 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України;

відсутність у ПП «Украгро-Трейд» майна, виробничих активів, основних засобів, необоротних активів та трудового персоналу, об'єктивно необхідних для провадження реальної господарської діяльності.

Розцінивши операції з поставки позивачем товару названому покупцеві як безтоварні, Інспекція кваліфікувала одержані позивачем кошти на оплату поставленого товару як безповоротну фінансову допомогу, що підлягає включенню до оподатковуваного доходу Товариства в порядку підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Також на підставі висновку про відсутність фактів реалізації позивачем сільськогосподарських культур Інспекцією було виключено з податкового обліку Товариства витрати на придбання послуг зі зберігання кукурудзи на елеваторах, понесені за операціями з публічним акціонерним товариством «Комбікорм» та з ДП «НВД АФ «Наукова» НААН», з посиланням на необхідність обліку цих витрат у складі собівартості товару, а не як витрат на збут.

Крім того, під час цієї перевірки Інспекція не визнала право позивача на відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання послуг з перевірки консолідованої фінансової звітності Товариства, наданих приватним акціонерним товариством «КПМГ Аудит», посилаючись на відсутність зв'язку цих послуг з господарською діяльністю платника.

Наведені висновки слугували підставою для прийняття Інспекцією податкових повідомлень-рішень:

від 06.12.2012 № 0001582302, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 674 835 грн. (у тому числі на 539 868 грн. за основним платежем та на 134 967 грн. за штрафними санкціями);

від 06.12.2012 № 0001592302 про нарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 23 740 грн. (у тому числі 18856 грн. за основним платежем та 4884 грн. за штрафними санкціями).

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції цілком об'єктивно зазначили про відсутність правових підстав для кваліфікації коштів, одержаних позивачем від ПП «Украгро-Трейд», як безповоротної фінансової допомоги.

Так, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Одержана позивачем оплата від контрагента (ПП «Украгро-Трейд») за поставлене зерно не підпадає під жодну з наведених ознак безповоротної фінансової допомоги.

При цьому суди, дослідивши подані платником договір купівлі-продажу від 18.01.2012 № 26-р, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, дійшли цілком об'єктивного висновку про товарність операцій з поставки позивачем сільськогосподарської продукції в адресу ПП «Украгро-Трейд»; суди також встановили, що зазначені операції були відображені у податковій звітності Товариства, відповідні суми податків були сплачені позивачем до бюджету.

За таких обставин посилання Інспекції на протиправний характер діяльності ПП «Украгро-Трейд» та на відсутність у нього об'єктивно необхідних умов для провадження господарської діяльності не можуть слугувати свідченням безтоварності розглядуваних операцій та доказом порушення фіскальних інтересів держави в результаті виконання розглядуваних операцій.

По епізоду, пов'язаному з придбанням позивачем послуг зі зберігання зерна кукурудзи не елеваторах, наданих публічним акціонерним товариством «Комбікорм» та ДП «НВД АФ «Наукова» НААН», суди також правомірно відхилили правову позицію відповідача по справі щодо належності витрат на придбання цих послуг до категорії витрат, що формують собівартість товару.

За правилами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК витрати операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу вимог пункту 138.4 цієї ж статті ПК витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У тож же час за змістом підпункту 138.10.3 пункту 138.10 цієї ж статті ПК до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, як-от: витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (пункт 138.5 статті 138 ПК).

Аналізовані законодавчі положення не дають підстави для висновку, що критеріями розмежування витрат на збут та витрат, що складають собівартість товарів (робіт, послуг), є факт реалізації таких товарів (робіт, послуг). Оскільки витрати на зберігання товару не підпадають під перелік витрат, наведений у пункті 138.8 статті 138 ПК, адже виникають у платника не у процесі виготовлення товару, а саме у зв'язку з його подальшою реалізацією, то платник цілком правомірно обліковував ці витрати як витрати на збут.

Правильним є і висновок судів по епізоду за операціями з придбання позивачем аудиторських послуг у приватного акціонерного товариства «КПМГ Аудит».

Власне факт поставки цих послуг позивачеві Інспекцією не заперечується. Як на мотив для невизнання цих витрат у податковому обліку Товариства Інспекція послалася на те, що спірні послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника.

Вказаний висновок Інспекції спростовано судами шляхом встановлення, що розглядувані послуги були придбані платником для визначення достовірності даних фінансових результатів, підтримки подальшого кредитного фінансування та забезпечення контролю за майновим станом підконтрольних позивачеві господарюючих суб'єктів.

Слід зазначити, що положення чинного податкового законодавства не ставлять визнання витрат у податковому обліку платника у залежність від факту та часу досягнення платником кінцевого результату у вигляді одержаного доходу. Інспекцією помилково ототожнено господарський характер витрат платника на оплату аудиторських послуг з економічною ефективністю таких витрат. Адже витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

Економічна ж ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником; оцінка витрат з точки зору їх ефективності, раціональності не охоплюється сферою податкового контролю.

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно визнали протиправним донарахування позивачеві оспорюваних сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, задовольнивши позовні вимоги Товариства.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів, а фактично свідчать про незгоду скаржника з установленими судами обставинами та з наданою ними юридичною оцінкою доказам. Втім перевстановлення фактичних обставин спору та переоцінка доказів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, що виключає можливість скасування ухвалених у справі судових рішень з таких підстав.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З огляду на перейменування позивача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Товариство його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Агроцентр».

За таких обставин, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Агроцентр" його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Агроцентр».

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 у справі № 804/5808/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош