Постановление суда № 47912916, 29.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 р. Справа № 815/1008/15

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Турецької І.О. ,

при секретарі - Алексєєвій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 30088,31грн.,-

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась до суду з позовом, просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість у загальному розмірі 30088,31грн., з яких 6933,60грн. - податок на додану вартість, 23154,71грн. -штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування РРО.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 30088,31грн. задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України на користь Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області заборгованість у загальному розмірі 30088 грн. 31коп.: 6933 грн. 60коп. - податок на додану вартість ; 23154 грн. 71коп. - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування РРО .

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 01.09.2005р. зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міської ради як фізична особа-підприємець, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис НОМЕР_2.

У період з 12.02.2013р. по 28.02.2011р. на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, Наказу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №125 від 28.01.2013року "Про проведення планової перевірки", направлення від 12.02.2013року №142/17-2, фахівцями ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - позивача за період з 01.01.2011року по 31.12.2012року.

За результатами означеної перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області складено Акт №777/17-2/2004802494 від 04.03.2013року «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2011року по 31.12.2012року», у висновках якого наголошено на завищенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 7194грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, та не проведенні через реєстратор розрахункових операцій суму реалізованого товару на суму 23224,60грн., що призвело до порушення вимог п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

У зв'язку з чим, на підставі зазначеного Акта ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області 11.06.2013р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000065172 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 7984,25грн., та №0000066172 щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у загальному розмірі 109444,04грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014р. по справі №815/402/14, задоволено частково адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №000066172 від 11.06.2013 року, №0000027172 від 22.03.2013року в частині 69,89грн., №0000065172 від 11.06.2013року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 961грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В межах розгляду зазначеної справи встановлено правомірність винесення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області податкових повідомлень-рішення №0000065172 від 11.06.2013року в частині щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 7022,25грн., та №0000027172 від 22.03.2013року в частині щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 23154,71грн.

Проте, означена заборгованість у загальному розмірі 30176,96грн. у законодавчо визначеному порядку та строки самостійно позивачем сплачено не було, у зв'язку з чим та з урахуванням наявної переплати у сумі 88,65грн., виникла податкова заборгованість у загальному розмірі 30088,31грн., з яких 6933,60грн. - податок на додану вартість, 23154,71грн. - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування РРО.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факту наявності у платника податку податкового боргу у спірній сумі та обставини дотримання податковим органом процедури стягнення такого податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктами 16.1.3 та 16.1.4 ст.16 означеного Кодексу платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.5 статті 54 вказаного Кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п.14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Також, згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до п.95.1 - п.95.3 ст.95 Податкового кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, було надіслано податкову вимогу №1273-25 від 25.09.2014р. на суму 30088,31грн.

Дані облікових карток платника податків підтверджують наявність у позивача податкового боргу станом на 14.11.2014 у загальній сумі 30088 грн.31 коп.

Проте, відповідних належних доказів на підтвердження сплати відповідачем, визначеної означеною податковою вимогою суми податкового боргу, чи її оскарження, суду не надано.

Таким чином, враховуючи факт наявності податкового боргу відповідача, який виник через несплату узгоджених грошових зобов'язань, та за відсутності добровільного погашення заборгованості, з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог податкового органу.

Доводи апелянта що податковий борг не є узгодженим , колегія суддів не бере до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи, зокрема, відповідач скористався правом на оскарження рішення контролюючого органу, у податкового органу виникло право на звернення до суду із вимогою про стягнення податкового боргу після його узгодження в судовому порядку, а саме - набранням законної сили рішення у справі №815/402/14.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька