Решение № 47869835, 02.12.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2011 р.Справа № 15/84/5022-1412/2011Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2", вул. Текстильна, 28ч, м. Тернопіль, 46010

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Лучаківського, 1/12, м. Тернопіль, 46000

про стягнення 13.120,25 грн. боргу за договором реструктуризації боргу.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 03.10.2011р.;

відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії МС №052418 від 19.04.1996р..

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2" вул. Текстильна, 28ч, м. Тернопіль, звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Лучаківського, 1/12, м. Тернопіль, про cтягнення 13.120,25 грн. боргу за договором реструктуризації боргу.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін розяснено їх права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 11.120,25 грн. боргу за договором реструктуризації боргу.

Суд, розглянувши заяву, приймає її як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України, у звязку з чим, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення 11.120,25 грн..

Відповідач письмового відзиву на позов суду не надав, однак його представник в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечив.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2", вул. Текстильна, 28ч, м. Тернопіль, є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 10290803 від 21.06.2011р., а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2", вул. Текстильна, 28ч, м. Тернопіль (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, вул. Лучаківського, 1/12, м. Тернопіль (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах даного договору частину нежитлового приміщення з віражною перегородкою попередню площу якого визначено у розмірі 36 кв.м. з належного Орендодавцю приміщення згідно Додатку № 1 до даного договору (п. 1.1. договору).

01.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2" (Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Боржник) укладено договір № 01/04/10 про реструктуризацію боргу, у відповідності до умов якого сторонами погоджено, що станом на день підписання цього договору борг Боржника перед Кредитором за користування нежитловим приміщенням згідно договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 16.10.2007р., а також а користування віражною перегородкою та відшкодування за надані послуги становить 36.415,86 грн. (п. 1. договору).

У відповідності до п. 2 договору Боржник визнає суму боргу в повній мірі та зобовязується здійснити її повне погашення в строки та у розмірах визначених сторонами, а саме:

- 25 квітня 2010р. 2.000 грн.;

- 25 травня 2010р. 2.000 грн.;

- 25 червня 2010р. 2.000 грн.;

- 25 липня 2010р. 2.000 грн.;

- 25 серпня 2010р. 2.000 грн.;

- 25 вересня 2010р. 22.415,86 грн.

Боржник зобовязується провести остаточний розрахунок з Кредитором до 25.09.2010р..

Пунктом 6. договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 1 від 15.07.2010р. про сплату боргу, так як останній не виконав взяті на себе зобовязання, підтвердженням чого є опис вкладення у цінний лист із відтиском штемпеля відділення поштового звязку від 16.07.2010р..

Як стверджує позивач, відповідач свої зобовязання по договору № 01/04/10 від 01.04.2010р. виконав частково і за ним станом на день звернення з позовом до суду рахувалася заборгованість в сумі 11.120,25 грн..

З даною сумою боргу відповідач погодився, що підтверджується актом звірки розрахунків складений 01.12.2011р.р. на вимогу суду.

Вказаний акт звірки розрахунків засвідчений відбитком печатки підприємства та з огляду на приписи п. 5.26 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Національного стандарту України, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07 квітня 2003 року, підписаний відповідачем без будь-яких заперечень.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що уразі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову, за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб.

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (11.120,25 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та визнаними відповідачем.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2", вул. Текстильна, 28ч, м. Тернопіль, щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Лучаківського, 1/12, м. Тернопіль, 21 988,85 грн. заборгованості за поставлений товар та 12,65 грн. трьох процентів річних, підлягають до задоволення як обґрунтовані, підтверджені документально та визнані відповідачем.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Лучаківського, 1/12, м. Тернопіль, код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2", вул. Текстильна, 28ч, м. Тернопіль, код 30345236 11.120,25 грн. 111,20 грн. державного мита та 200,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "14" грудня 2011 року через місцевий господарський суд.

СуддяГ.Б. Бучинська