№ 47840407, 27.07.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2015 року № 813/3120/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції, третьої особи на стороні відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання неправомірною постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2015 року ВП № 47446272

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції, третьої особи на стороні відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області державної архітектурно-будівельної інспекції України, у якому просить визнати неправомірною постанову заступника начальника ВДВС Сколівського РУЮ Бондаренко О.О. про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2015 року ВП № 47446272 щодо примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - Інспекція) про адміністративне стягнення та зобов'язати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновити порушені права, свободи позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження не перевірив та не врахував того факту, що стягувач припинений як юридична особа. Окрім того вказано, що позивач та його представник вважають безпідставним твердження Інспекції щодо вчинення адміністративного порушення ОСОБА_2, оскільки остання підставно здійснює будівельні роботи, без порушення пункту 1 частиною 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідач подав заперечення на позов, у яких зазначено, що відповідно до положень статті 17, 18, 19 та 25 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, який було подано для примусового виконання за заявою стягувача, відповідав таким положенням Закону, тому державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Також вказано, що до заяви долучено копію постанови Сколівського районного суду від 24.02.2015 року, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до державної архітектурно-будівельної інспекції про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень. Зазначена постанова набрала законної сили. Тому підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, яка винесена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» немає. Просив відмовити у задоволенні позову. Також просив розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника.

21.07.2015 року на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яку не прийнято судом згідно з ухвалою від 27.07.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні первинні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Вказав, що Інспекцією не було дотримано вимог чинного законодавства, що зумовило незаконність постанови про адміністративне стягнення та як наслідок оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження. Просив позов задовольнити.

Третя особа в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечила. Поштовий конверт з судовою повісткою та позовною заявою з доданими до неї документами повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «організацію ліквідовано».

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи та пояснень представиника позивача в судовому засіданні судом встановлено, що у травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Сколівського районного суду Львівської області з позовною заявою про скасування спірної постанови про відкриття виконавчого провадження. Ухвалою від 20.05.2015 року позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі у зв'язку з непідсудністю вказаного позову Сколівському районному суду Львівської області. Тому позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.

Згідно з висновками Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 05.04.2012 року у справі № К/9991/38816/11 недостатня кваліфікація, в результаті якої позивач спочатку з порушенням правил предметної підсудності помилково звернувся до районного суду, не може бути перешкодою для реалізації права позивача на звернення до суду для захисту своїх прав.

Комітет Міністрів Ради Європи у своїх Рекомендаціях стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя R (81) 7 від 14.05.1981 року принагідно зауважує, що державам-учасницям (а отже їх органам, в особі в т.ч. судовим) бажано вжити всіх необхідних заходів по спрощенню процедури в усіх можливих випадках задля полегшення доступу приватних осіб до судів з одночасним додержанням належного порядку відправлення правосуддя.

З метою вільного доступу позивача до правосуддя та на виконання приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод судом визнано поважними причини пропуску позивачем строку на звернення з позовом до суду.

Судом встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 29.09.2014 року постановою № 24/150-ф/7 за вчинення адміністративного порушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП застосовано до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4 250,00 грн.

Зазначена постанова про застосування адміністративного стягнення оскаржувалась позивачем в судовому порядку та постановою Сколівського районного суду Львівської області від 24.02.2015 року у справі № 453/1599/14-а, визнана правомірною. Постанова суду є остаточною і скарженню не підлягає.

На підставі заяви директора департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 17.04.2015 року про примусове виконання постанови, зареєстрованої у ВДВС Сколівського РУЮ Львівської області 05.05.2015 року, заступником начальника відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції 06.05.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47446272 про стягнення з ОСОБА_2 (боржник) на користь держави (стягувач) штрафу в сумі 4 250,00 грн. відповідно до постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 24/150 від 29.09.2014 року.

Не погодившись з вказаною постановою державного виконавця позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 17 цього Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; 10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу. 11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

Згідно з статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача а боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Пред'явлена до виконання постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 29.09.2014 року № 24/150-ф/7 набрала законної сили, відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", пред'явлена до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, і строк пред'явлення її до виконання не закінчився, то у державного виконавця були відсутні підстави, встановлені статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Таким чином, державним виконавцем в межах наданих йому повноважень відкрито виконавче провадження.

Посилання позивача на ті обставини, що стягувач припинений як юридична особа та те, що позивач не погоджується з застосуванням до нього адміністративного стягнення не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а вказане не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті провадження.

Також суд зауважує, що стягувачем у даному виконавчому провадженні є держава, а не Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, процесуальним правонаступником якої є Державна архітектурно-будівельна інспекція України. В свою чергу постанова від 29.09.2014 року № 24/150-ф/7 за вчинення адміністративного порушення не є предметом розгляду у даній адміністративній справі, її законність перевірена Сколівським районним судом Львівської області.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані.

В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства, змісту виконавчого документа, який відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи відсутність визначених статтею 26 цього Закону підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, в силу наведених вище норм законодавства державний виконавець був зобов'язаний прийняти до виконання постанову Інспекції про стягнення штрафу, а також відкрити виконавче провадження, прийнявши відповідну постанову, що у даному випадку і було правомірно вчинено державним виконавцем.

Відповідно до статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси. В позовній заяві позивач не зазначає які саме його права, свободи чи інтереси порушено спірною постановою, а в судовому засіданні не навів доказів, що відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, завдає яку-небудь шкоду його охоронюваним законом правам чи інтересам.

Крім того, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способами, визначеними законодавством, є підставою для прийняття рішення про відмову в позові.

Оцінюючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені особою, права, свободи чи інтереси якої не порушені.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, непідтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, і тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено в позові не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 31 липня 2015 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська