Постановление суда № 47679521, 16.06.2015, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/2009/15-ц

Провадження 2/636/1178/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 р. м.Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючий - суддя Панаід І.В.

за участю секретаря судового засідання Шикової К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чугуївського міського суду Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про визнання договорів недійсними,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Чугуївського міського суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати недійсним договори позики та іпотеки від 31.03.15р., укладені між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони.

Через канцелярію суду 29 травня 2015 року представником позивача подана заява щодо залишення без розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки та запису про державну реєстрацію обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В судовому засіданні представником позивача вищевказане клопотання було підтримано. Відповідач проти задоволення даного клопотання заперечував, посилаючись на подану ним заяву про зміну підсудності справи.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 31 ЦПК України, позивач до початку розгляду справи по суті вправі змінити предмет або підставу позову, а протягом всього часу розгляду справи - збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Згідно статті 11 ЦПК України, яка закріплює принцип диспозитивності цивільного судочинства, сторона вправі розпоряджатися своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таким чином, вирішення питання залишення частини позовних вимог без розгляду є правом позивача, яким він користується на власний розсуд. Таке право не може бути обмежено судом, а тому дане клопотання позивача підлягає задоволенню частково, оскільки позовних вимог щодо визнання недійсним запису про державну реєстрацію обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заявлено не було. З вищевикладених підстав суд критично ставиться до думки відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 31, 208- 210, 218 ЦПК України,

Постановив:

Клопотання представника позивача задовольнити частково.

Позовні вимоги щодо визнання недійсним договору іпотеки від 31 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1, - залишити без розгляду.

В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя