Постановление суда № 47556402, 28.07.2015, Франківський районний суд м. Львова

465/7803/14-ц

2-з/465/146/15

У Х В А Л А

Іменем України

"28" липня 2015 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Мигаль Г.П. розглянувши клопотання про забезпечення позову ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Український інноваційний банк", третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ "Український інноваційний банк", третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним кредитного договору.

Крім цього, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на майно, що передано в іпотеку відповідно до Іпотечного договору від 15.04.2011р., а саме: на квартиру №1 та 1-а по вул. Костюшка, 16, яка належить на праві власності ОСОБА_1 Свої вимоги позивачка мотивує тим, що позивачу достовірно стало відомо, шо відповідач без будь-якої згоди позивача, інших сторін та учасників судового розгляду, не зважаючи на розгляд справи в суді про визнання кредитного, іпотечних договорів недійсними, а договорів поруки - припиненими, вживає активних дієвих заходів по зміні власника іпотечного майна, пошуку покупців та відчуженню без згоди позивача майна, що перебуває у власності позивача, сторін та учасників судового розгляду, грубо порушуючи при цьому Конституцію України, діюче законодавство України про захист права власності, про іпотеку та інше. Здійснення таких дій з боку відповідача мотивується вимогами ст. 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", оскільки оскаржуваний договір іпотеки містить відповідні застереження про можливість вчинення банком таких дій. Окрім того, наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем. Позивачка зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити захист прав та інтересів заявника і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. У разі перереєстрації права власності на іпотечне майно від позивача до відповідача та/або третіх осіб, до закінчення розгляду справи по суті та визнання оспорюваного договору недійсним, виникне необхідність додатково оскаржувати, скасовувати в позовному чи адміністративному провадженні державну реєстрацію правочину, що в подальшому спричинить відчуження майна позивача третім особам, виникне необхідність оспорювати ці дії, рішення та правочини в окремих судових провадженнях, оскільки предметом цього позову є нерухоме майно.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до переконання, що в задоволенні даної заяви слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 152 ЦПК Українипозов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, забороною вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

На думку суду у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх причин для вжиття цих заходів. У заяві про забезпечення позову позивачка просить накласти арешт на передане в іпотеку майно, що належить їй на праві власності, що підтверджується Іпотечним договором від 05.04.2011р.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним кредитного договору від 05.04.2011р. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодовується вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відмовляючи в забезпеченні позову, суд бере до уваги, що відповідач у справі є банк, у якого наявні достатні фінансові ресурси для виконання вимог ч.1 ст. 216 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів позову та матеріалів заяви про забезпечення позову позивачкою ОСОБА_1 не представлено доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача.

Окрім того, позивачка подавала раніше клопотання про накладення арешту на вказане майно, та ухвалою суду від 24.07.2015 року в даному клопотанні було відмовлено.

Враховуючи вищенаведене та вимоги ч. 3 ст. 152 щодо співмірності видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, шляхом накладення арешту на квартиру №1 та 1-а по вул. Костюшка, 16, яка належить на праві власності ОСОБА_1, та невідповідністю предмету позову із заявленими вимогами у заяві про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві ОСОБА_3 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.151,153, 210 ЦПК України,-

у х в а л и в :

відмовити позивачці ОСОБА_1 в задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на на квартиру №1 та 1-а по вул. Костюшка, 16, яка належить на праві власності ОСОБА_1

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Мигаль Г.П.