Постановление суда № 47512921, 23.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/2241/15 Головуючий 1 інстанції - Журавель В.А.

Справа № 646/11174/13-ц Доповідач Кірсанова Л.І.

Категорія кредитні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П..,ОСОБА_1,

за участю секретаря - Асєєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно,-

В С Т А Н О В И Л А:

22 листопада 2013 року позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що 29 липня 2008 року між ПАТ КБ «Приват Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № НAL5GА00000026, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала кредит в розмірі 46990,80 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. В порушення умов договору ОСОБА_4 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 15.04.2013 року має заборгованість - 12116,06 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.04.2013 року складає 96807,36 грн., яка складається з наступного: 8786,15 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2723,16 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина); 575,47 доларів США - штраф (процентна складова). В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2, було укладено договір іпотеки № НAL5GА00000026. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 54,70 м2, житловою площею 32,80м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 469293 грн. 53 коп. У зв»язку з чим позивач просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 на користь ПАТ «Приват Банк» у розмірі 96807 грн. 36 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - шляхом надання ПАТ КБ «Приват Банк» права продажу квартири, загальною площею 54,70м2 яка розташована за адресою: м. Харків, пр.. Московський, 90-а, кв. 53, шляхом продажу квартири позивачем з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі - продажу з отриманням необхідних документів для цього та технічної документації, зняти з реєстраційного обліку квартиру АДРЕСА_2, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у квартирі та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

03 квітня 2014 року представником позивача були уточнені позовні вимоги, та позивач просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» у розмірі 96807 грн. 36 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - шляхом надання ПАТ КБ «Приват Банк» права продажу квартири, загальною площею 54,70 м2, яка розташована за адресою: м. Харків, пр.. Московський, 90-а, кв. 53, шляхом продажу квартири позивачем з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі - продажу з отриманням необхідних документів для цього та технічної документації, виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, які зареєстровані та проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 зі зняттям з реєстраційного обліку, та стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2014 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необгрунтованість рішення суду. Вказує, що позивачем не було доведено того, що у нього на праві власності не знаходиться інше нерухоме майно. Вважає, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути застосований з огляду на те, що дія цього закону не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами до набрання чинності цього закону і випливають з кредитного договору від 29.07.2008 року та не має зворотної дії у часі.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими про день та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду повторно не з»явилися, ніяких клопотань суду не надали. Зазначене свідчить про їх небажання приймати участь в розгляді справи в апеляційному суді.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія знаходить можливим розглянути справу у відсутності відповідачів та третьої особи, так як вони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті» від 06 червня 2014 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або є предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань позичальника за споживчими кредитами наданих в іноземній валюті. Спірна квартира № 53, буд. № 90-а по пр.. Московському в м. Харкові виступає, як забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором в розмірі 46990,80 доларів США, які були отримані ОСОБА_4 на споживчі цілі. Вказана квартира загальною площею 54,70 кв. м. є єдиними місцем проживання відповідачів, доказів того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають, крім спірної квартири, інше місце проживання, позивачем судові не надано. Вищезазначеним Законом на теперішній час заборонено примусове стягнення належного ОСОБА_2 майна.

Судова колегія не може погодитися з вказаним висновком, так як він не в повній мірі відповідає вимогам закону.

Як встановлено в судовому засіданні 29 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4. було укладено кредитний договір № НAL5GА00000026, відповідно до умов якого ОСОБА_4. отримала кредит в розмірі 46990,80 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення ( а. с. 19-20).

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати (а. с. 20).

В порушення умов договору ОСОБА_4 зобов'язання за вказаним договором належним чиом не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 15.04.2013 року має заборгованість - 12116,06 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.04.2013 складає 96807,36 грн., яка складається з наступного: 8786,15 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2723,16 доларів США - пеня за своєчасність виконання зобов'язань за договором; 31,29 доларів США - штраф (фіксована істина); 575,47 доларів США - штраф (процентна складова) (а. с. 12-14).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, було укладено договір іпотеки НAL5GА00000026. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 54,70 житловою площею 32,80 м2, яка розташована за адресою: м. Харків, пр.. Москоський, 90-а,кв.53 ( а. с. 24-27).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Статтею 33 Закону передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 38 Закону дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі- продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь- якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Таким чином у зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_4 умов кредитного договору у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру № 53, буд. № 90-а по пр.. Московському в м. Харкові.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Як вбачається з довідки Червонозаводського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Хрківській області від 22.01.2014 року в квартирі за адресою: м. Харків, пр.. Московський, 90-а, кв.53 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3 ( а. с. 55).

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті» від 06 червня 2014 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або є предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника) за споживчими кредитами, наданих йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак установлений Законом України "Про мораторій " мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій" не підлягає виконанню.

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені в Постанові Верховного суду України від 27 травня 2015 року (№ 6-57цс15), які відповідно до положень ст.360.7 ЦПК України є обовязковими для виконання. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у позові з тих підстав, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону «Про мораторій», не можна визнати правильним.

Судовим розглядом встановлено, що квартира , яка є предметом іпотеки і була передана в іпотеку ОСОБА_2 на забезпечення зобовязань за кредитним договором ОСОБА_4 в іноземній валюті в розмірі 46990,80 дол. США, кредитні кошти отримані на споживчі цілі. Квартира використовується, як місце постійного проживання майнового Поручителя, у власності якого іншого житла немає, загальна площа квартири становить 54,70 кв.м. ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є особоми, які є субєктом Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", відсутні.

За змістом ч.2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст. 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Але у звязку з застосуванням Закону України Про мораторій рішення суду в цій частині також не підлягає виконанню.

Отже, на час дії Закону «Про мораторій» рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки виконанню не підлягає.

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2014 року скасувати, постановити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № НAL5GА00000026 від 29 липня 2008 року укладеного з ПАТ КБ «Приват Банк», яка станом на 15.04.2013 року становить 12116,06 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.04.2013 року складає 96 807,36 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки ( на підставі договору іпотеки № НAL5GА00000026 від29.07.2008 року) квартиру 53 що розташована за адресою: м. Харків, пр.. Московський, 90-а, загальною площею 54,70 кв. м., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу № Н20- 4809 від 11 січня 1996 року, зареєстрованого в ДП «ХМБТІ» 11.01.1996 року шляхом надання ПАТ КБ «Приват Банк» права продажу вказаної квартири з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі - продажу з отриманням необхідних документів для цього та технічної документації за початковою ціною предмету іпотеки не нижчою ніж буде визначено суб»єктом оцінки на час продажу майна.

Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зареєстровані та проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 зі зняттям з реєстраційного обліку без надання іншого житлового приміщення.

На час дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 06 червня 2014 року рішення суду виконанню не підлягає.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору при зверненні з позовом до суду першої інстанції по 541, 39 грн. з кожного та при зверненні з апеляційною скаргою до апеляційного суду по 242,02 грн. з кожного.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: