Решение № 474987, 26.02.2007, Хозяйственный суд города Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"26" лютого 2007 р.

справа № 20-9/042

за позовом Приватного підприємства “Лазуріт-судобудівник”

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ “Камсудо-Юг”

про стягнення 33276,69 грн.

суддя Рибіна С.А.

представники сторін:

позивача – Борисов О. В., довіреність № 0226 від 02.01.2007;

відповідача –Трофимов О. С., довіреність б/н від 12.02.2007.

Суть спору: Приватне підприємство “Лазуріт-судобудівник” (далі –ПП “Лазуріт-судобудівник”) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ “Камсудо-Юг” (далі –ТОВ ВКФ “Камсудо-Юг”) про стягнення 33276,69 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 2811/06 від 28.11.2006.

Позивач в порядку передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги у зв’язку із сплатою відповідачем 02.02.2007 частини суми основного боргу, остаточно просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13276,47 грн., з яких 12000,00 грн. – сума основного боргу, 1021,34 грн. –пеня, 255,13 грн. –3 % річних.

Відповідач уточнені позовні вимоги визнає частково, просить суд не стягувати штрафні санкції та покласти судові витрати на сторони в рівних частинах.

Згідно ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, суд встановив:

28.11.2006 між ТОВ ВКФ “Камсудо-Юг” (замовник) та ПП “Лазуріт-судобудівник” (підрядник) був укладений договір підряду № 2811/06 (далі –Договір).

29.11.2006 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору.

Згідно пункту 1.1 Договору замовник поручає, а підрядник приймає на себе здійснення робіт на т/х “AYATT” по заміні металоконструкцій в кількості 15000 кг.

Вартість робіт за договором складає 47430,00 грн. (пункт 1.3 Договору згідно пункту 1 Додаткової угоди).

Згідно пункту 3.1 Договору передбачено, що вартість робіт сплачується замовником протягом 3-х банківських днів з дня виконання робіт.

Згідно пункту 2.1 Договору днем закінчення робіт є день прийняття підписання Акту виконаних робіт.

При простроченні оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п. 5.3. Договору).

30.11.2006 сторонами складений та підписаний акт про закінчення виконання договору підряду № 2811/06 від 28.11.2006 т/х “AYATT”.

На виконання пункту 3.1 Договору замовник перерахував підряднику аванс в розмірі 15444,00 грн.

17.01.2007 за вих. № 0117 позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити вартість виконаних робіт в розмірі 32286,00 грн. та нараховані санкції в розмірі 836,77 грн.

Відповідач направив позивачу відповідь що фірма вживає всіх заходів щодо погашення заборгованості, однак суму боргу не сплатив.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основного боргу з урахуванням пені та 3 % річних. До початку розгляду справи відповідач сплатив позивачу частину суми основного боргу в розмірі 20286,00 грн. У зв’язку з чим позивач зменшив суму позовних вимог.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.03 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.04.

Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.04, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, у зв’язку з чим заборгованість за виконані роботи в розмірі 12000,00 грн. підлягає стягненню з ТОВ ВКФ “Камсудо-Юг” на користь ПП “Лазуріт-судобудівник”.

Позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 1021,34 грн., сума 3 % річних в розмірі 255,13 грн.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, вважає, що позовні вимоги ПП “Лазуріт-судобудівник” в частині стягнення 3 % річних та пені підлягають задоволенню на підставі наступного.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового забов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором чи законом.

Згідно ст. 546, ст. 549, п.3 ст.611 Цивільного кодексу України та пункту 5.3 Договору, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 3-4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позовні вимоги ПП “Лазуріт-судобудівник” підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 13276,47 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що відповідач оплатив суму в розмірі 20286,00 грн. до порушення провадження у справі, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в розмірі 132,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85, 87, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ “Камсудо-Юг” (99040, місто Севастополь, пр. Г. Острякова, буд. 106, кв. 48 код ЄДРПОУ 20743619, р/р 26001301335342 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324504) на користь Приватного підприємства “Лазуріт-судобудівник” (99001, м. Севастополь, вул. Карла Либнехта, буд. 59, код ЄДРПОУ 33485277, р/р 260033560 в СФ ВАТ “РБ Аваль”, МФО 324504) 13527,23 грн., у тому числі 12000,00 грн. - сума основного боргу, 255,13 грн. - 3 % річних, 1021,34 грн. - пеня, витрати по сплаті державного мита в сумі 132,76 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 03.03.2007