Решение № 47479849, 20.07.2015, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/2564/15-ц

2/206/826/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.

при секретарі Бакум І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2015 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1, що діє від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи: ОСОБА_3, Служба у справах дітей Самарської районної в м. Дніпропетровську ради про виселення.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 21.05.2007 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено кредитний договір №DNU0GK00000198. Відповідно до п.7.1 кредитного договору Банк зобовязався надати ОСОБА_3 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 45500,00 доларів США строком до 21.05.2037 року, а останній зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановленому кредитним договором. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки №DNU0GK00000198, згідно якого третя особа надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 67,50 кв.м., житловою площею 40,20 кв.м., яка належить третій особі на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири. Однак у порушення умов договору ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором не виконав. Представник позивача звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 20.05.2014 року суд виніс рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме вищезазначену квартиру, шляхом її продажу позивачем. Таким чином, відповідач та усі інші мешканці підлягають виселенню з квартири, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20 років Перемоги, 4/28. Представник позивача просив суд ухвалити рішення, яким виселити відповідача ОСОБА_4 та неповнолітню ОСОБА_2 які зареєстровані та проживають у квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що квартира є їхньою єдиною власністю та жити їм більше ніде.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Третя особа: Управління-служба у справах дітей Самарської районної в м. Дніпропетровську ради в судове засідання не зявилась, надіслала на адресу суду заяву в якій просили розглядати справу за їх відсутності та заперечували проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20.05.2014 року було звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру площею 67.50 кв.м., житловою площею 40,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом її продажу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем (а.с. 8-10). Рішення набрало законної сили.

Однак перешкодою для реалізації вказаної квартири стала реєстрація та проживання у квартирі відповідачів ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_2 ( а.с. 15) .

Частиною 3 статті 109 ЖК УРСР встановлено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічні положення містяться також у положенні статті 40 Закону України «Про іпотеку».

30 грудня 2014 року позивачем було направлено відповідачу письмову вимогу про добровільне звільнення з приміщення та зняття з реєстраційного обліку, однак останніми законні вимоги позивача виконані не були (а.с. 11-12).

Враховуючи той факт, що позивачем була дотримана процедура досудового врегулювання спору, передбачена статтею 109 ЖК УРСР та статтею 40 Закону України «Про іпотеку», суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, ст.109 ЖК УРСР, ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_4 та неповнолітню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири №28 у буд.4 по вул. 20-річчя Перемоги в м. Дніпропетровську.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя О.П.Румянцев