Постановление суда № 47456403, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/9991/75781/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року

у справі № 2а/2570/1597/2011

за позовом Приватного підприємства «Даймлер»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Даймлер» (далі - ПП «Даймлер»; позивач) звернулось до суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Прилуцька ОДПІ Чернігівської області ДПС; відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 0000892303/1725 від 16 грудня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року апеляційну скаргу ПП «Даймлер» задоволено. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року скасовано та прийнято нову - про задоволення адміністративного позову. Визнано нечинним та скасовано рішення № 0000892303/1725 від 16 грудня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та залишення в силі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Даймлер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за наслідками якої складено акт № 1309/23/31694346 від 06 грудня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято рішення № 0000892303/1725 від 16 грудня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 102 744,60 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), з огляду на неоприбуткування готівкових коштів, отриманих протягом липня - вересня 2009 року від реалізації бензину марки А-76 через автозаправну станцію, що належить позивачу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та задовольняючи його, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність контролюючим органом факту порушення підприємством пункту 2.6 глави 2 Положення.

Колегія суддів з такими доводами погодитись не може, позаяк вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2010 року у справі № 1-140/2010р., який набрав законної сили 28 жовтня 2010 року, встановлено, що протягом липня - вересня 2009 року ОСОБА_3, якому директором ПП «Даймлер» на підставі довіреності від 22 жовтня 2008 року надано право укладати від імені підприємства договори, вчиняти дії, які, на його думку, необхідно чи доцільно вчинити у зв'язку з веденням справ, розпоряджатись будь-яким майном, а також коштами підприємства в будь-яких кредитних установах, організовано виготовлення бензину марки А-76 на обладнанні позивача без наявності дозволу на виготовлення та збут підакцизних товарів.

Протягом охопленого перевіркою періоду через належну підприємству автозаправну станцію реалізовано бензину марки А-76 на загальну суму в розмірі 20 548,92 грн., яка не оприбутковувалась у касі ПП «Даймлер».

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладене, доводи суду першої інстанції про недотримання позивачем у розглядуваній ситуації вимог пункту 2.6 глави 2 Положення є цілком об'єктивними.

В той же час, слід враховувати, що штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення норм з регулювання обігу готівки до набрання чинності Податковим кодексом України (01 січня 2011 року), за своєю правовою природою були адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено актом перевірки № 1309/23/31694346 від 06 грудня 2010 року, порушення позивачем вимог Положення відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в період з липня по вересень 2009 року, а тому штрафні (фінансові) санкції в розмірі 102 744,60 грн. застосовано відповідачем до ПП «Даймлер» рішенням № 0000892303/1725 від 16 грудня 2010 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року безвідносно до мотивів, на яких ґрунтується висновок суду.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.