№ 47447321, 22.07.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 908/6149/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Запорізької області 11.03.2015 Донецького апеляційного господарського суду 27.05.2015у справі Господарського суду№ 908/6149/14 Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного акціонерного товариства "Василівкатепломережа"простягнення заборгованостіу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Безпалюк О.Л.;- відповідача повідомлений, але не з'явився;Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Картере В.І. від 21.07.2015 № 02-05/496 розгляд справи № 908/6149/14 Господарського суду Запорізької області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

20.12.2014 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Василівкатепломережа" про стягнення штрафу у розмірі 27 761, 86 грн., пені у розмірі 9 615, 45 грн., інфляційних втрат у розмірі 825, 16 грн. та 3% річних у розмірі 1 923, 09 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 у справі № 908/6149/14 (суддя Гончаренко С.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2015 (колегія суддів у складі: Бойченко К.І. - головуючий суддя, судді Колядко Т.М., Стойка О.В.), стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Василівкатепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" штраф у розмірі 13 880, 93 грн., пеню у розмірі 4 669, 94 грн., інфляційні втрати у розмірі 395, 80 грн. та 3% річних у розмірі 1 868, 21 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 908/6149/14 в частині зменшення пені та штрафу, та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути пеню та штраф у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням того, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" рішення місцевого господарського суту та постанову суду апеляційної інстанції у даній справі оскаржує лише в частині зменшення розміру пені та штрафу, касаційною інстанцією здійснюється перегляд лише в оскаржуваній частині.

Так, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, на 50%, виходячи з того, що відповідач в повному обсязі сплатив суму основного боргу за укладеним договором; природний газ за договором № 12/480-ТЕ-13 від 28.08.2012 використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, та які розраховуються за тепло несвоєчасно і не в повному обсязі; позивач не надав доказів понесення збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за договором.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Аналогічне правило міститься й в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

У п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Беручи до уваги обставини справи, Вищий господарський суд України вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належних до сплати пені та штрафу, використовуючи надане суду право п. 3 ст. 83 ГПК України, суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України. Суд касаційної інстанцій вважає, що таке зменшення, з огляду на нарахування, крім пені та штрафу, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також зважаючи на те, що в матеріалах справи, відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за договором, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зводяться до необхідності переоцінки встановлених судами обставин та підстав для зменшення пені, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції відповідно до ст. 1117 ГПК України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 908/6149/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА