Постановление суда № 47420344, 21.07.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/4583/15-ц

Номер провадження 2/489/2201/15

Ухвала

Іменем України

21 липня 2015 року місто Миколаїв

Суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Кокорєв Вячеслав Валентинович, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

встановив

В липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 105 000 грн.

В позовній заяві позивач просить накласти арешт на все майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться за місцем його проживання з метою забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.

Частина 3 статті 151 ЦПК України встановлює, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В позовній заяві не зазначені ні причини, у зв'язку з яким потрібно забезпечити позов, ні обґрунтування його необхідності.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Позивач не вказує, на яке конкретно майно відповідача необхідно накласти арешт. Відтак, суддя не може визначити співмірність забезпечення позову з заявленими вимогами.

Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що в задоволенні заяви необхідно відмовити через відсутність обґрунтованості необхідності накладення арешту на майно відповідача (дії, що свідчать про можливе відчуження майна тощо) та не можливо встановити співмірність з заявленими вимогами.

Враховуючи наведене суддя не вбачає підстав для забезпечення поданого позову.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суддя

ухвалив

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В. В. Кокорєв