войти
РУС
УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| Від "23" березня 2009 р. | Справа № 9/1321 Господарський суд Житомирської області у складі: судді Алексєєва М.В. за участю представників сторін від позивача Голубцов В.А. дов. від 25.02.09р. від відповідача ОСОБА_1. дов. від 11.01.08р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс" (м. Харків) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2(м. Житомир) про стягнення 48841,63 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 48841,63 грн. з яких: 44671,10 грн. боргу, 1742,48 грн. інфляційних, 269,78 грн. 3% річних та 2158,27 грн. пені. Повноважний представник позивача подав до господарського суду відповідно до ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог, а саме просить суд стягнути з відповідача 44671,10 грн боргу, 1622,23 грн. інфляційних та 201,30 грн. 3% річних, а всього на загальну суму - 46494,63 грн. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнає лише в частині стягнення основного боргу в сумі 44671,10 грн., в решті позову просить суд відмовити. Проте, в судовому засіданні представником відповідача було погоджено заяву позивача про уточнення позовних вимог. Згідно з ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Уточнення позовних вимог є обґрунтованим, судом розглянуте та приймається . Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ: На підставі усної домовленості, досягнутою між сторонами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс" (далі - позивач) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2(далі - відповідач), позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 131162,25 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0002083 від 30.07.08, №РН-0002108 від 04.08.08р., №РН-0002179 від 14.08.08р., №РН-0002205 від 20.08.08р., №РН-0002282 від 02.09.08р., №РН-0002381 від 0002381 від 18.09.08р. (а.с.11-17). Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є правочини. Оскільки сторони при здійсненні господарської діяльності довели свою волю до настання правових наслідків при здійсненні поставки, то між ними виникли відповідні зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 05.11.08 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 22.10.08 з вимогою в добровільному порядку погасити заборгованість (а.с.44). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідач розрахунки провів частково, в наслідок чого створилась заборгованість, яка на день розгляду справи становить 44671,10 грн. Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно заяви про уточнення позовних вимог розмір інфляційних становить у сумі 1622,23 грн., 3% річних - 201,30 грн. Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтований. Оскільки індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях, вказані вимоги підлягаю задоволенню. Відповідач позовні вимоги в уточненій сумі визнав, доказів погашення боргу суду не надав. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Оцінивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи, підлягає задоволенню в уточненій сумі 46494,63 грн. з яких: 44671,10грн боргу, 1622,23грн. інфляційних та 201,30 грн. 3% річних. Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтованих позовних вимог. На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України та керуючись ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд,
ВИРІШИВ: Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,10001, м. Житомир,АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс", 61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11, оф.306, код ЄДРПОУ 32030997 - 44671,10грн боргу; -1622,23грн. інфляційних; - 201,30 грн. 3% річних; - 465,00 грн. державного мита; - 112,33 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
|
