Постановление суда № 47360021, 20.07.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №653/1567/14-ц Головуючий в І інстанції Крапівіна О.П.

Номер провадження №22-ц/791/1751/2015 Доповідач: Лісова Г.Є.

Категорія 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року липня місяця 20 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:ОСОБА_1Суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3При секретарі:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 09 лютого 2015 року та апеляційною скаргою ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_5, на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 5 травня 2015 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди

В С Т А Н О В И Л А:

27.05.2014 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_7 про стягнення 40560 грн., посилаючись на те, що 10.01.2014 року уклала з відповідачем договір купівлі-продажу транспортного засобу, на виконання якого передала ОСОБА_7 24000 грн. та 11.01.2014 року ще 16560 грн., про що відповідач зробив власноручний запис на першій сторінці договору.

Транспортний засіб використовувався нею для пасажирських перевезень до 4.02.2014 року. 5.02.2014 року відповідач скориставшись наявним у нього комплектом запасних ключів забрав транспортний засіб з місця стоянки.

Оскільки відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору, то вважає, що сплачені нею кошти в рахунок вартості придбаного нею транспортного засобу підлягають поверненню, у звязку з чим просила стягнути з ОСОБА_7 на її користь грошові кошти в розмірі 40560 грн.

17.11.2014 року ОСОБА_5 збільшила позовні вимоги на суму упущеної вигоди в розмірі 81000 грн., оскільки внаслідок дій відповідача була позбавлена можливості використовувати автобус на маршруті з 15.02.2014 року та отримувати щоденний прибуток. На забезпечення зазначеного позову ОСОБА_5 просила накласти арешт на належний відповідачу транспортний засіб.

11.07 2014 року ОСОБА_7 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що у січня 2014 року домовився з ОСОБА_5 про купівлю-продаж належного йому на праві власності автобуса за 64780 грн, з яких 24000 грн. ОСОБА_5 повинна була сплатити в момент підписання договору, а решту суми в розмірі 40780 грн виплачувати протягом 9 місяців по 4000 грн. кожного місяця та останню суму 4780 грн. сплатити в день переоформлення транспортного засобу в органах ДАІ.

11.01.2014 року він передав ОСОБА_5 автобус, а остання передала йому 16560 грн. пообіцявши 7440 грн. передати до кінця дня, що нею не було виконано.

Оскільки ОСОБА_5 умов договору не виконала, відмовилася сплатити передбачену письмовим договором суму коштів, він забрав належний йому автобус із автопарку, який знаходився в неналежному стану, хоч був переданий 11.01.2014 року ОСОБА_5В, у технічно справному стані, здійснив ремонт автобуса, замінивши редуктор та кожух заднього моста, підшипники півосей, манжету задньої маточини, масло заднього моста і коробки передач, колінчатий вал двигуна та коробку передач внаслідок чого поніс витрати на суму 33761 грн.

Крім того у звязку із пошкодженням його майна йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 3000 грн. Оскільки 16560 грн., які він отримав від ОСОБА_5 знаходяться в нього, то просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь 20201 грн. (33761 грн. + 3000 грн. 16560 грн.), а також понесені судові витрати у справі, а саме: 243,60 грн. судового збору та 3165 грн. на правову допомогу.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 27 травня 2014 року накладено арешт на рухоме майно відповідача автомобіль РУТА А0483, 2006 року випуску, шасі №У89А0483060А36279, номер двигуна НОМЕР_1, зеленого кольору, державний номер ВТ 2820, що належить ОСОБА_7 на підставі технічного паспорта на транспортний засіб серії САТ №211760, виданий МРЕВ ДАІ м. Херсона 10.10.2013 року.

Заборонено Центру надання послуг, повязаного з використанням транспортних засобів, з обслуговуванням Генічеського, Новотроїцького, Іванівського районів при УДАІ УМВС України в Херсонській області вчиняти будь-які дії віднесені до компетенції щодо такого транспортного засобу.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 9 лютого 2015 року первісний позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 16650 грн. грошових коштів та 165 грн. понесених судових витрат.

В решті позовних вимог по первісному позову та у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 5 травня 2015 року скасовано заходи забезпечення позову, арешт на автомобіль належний ОСОБА_7, застосовані ухвалою цього ж суду від 27 травня 2014 року.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_5 просить його змінити, стягнути з ОСОБА_7 40560 грн. основного боргу та 81000 грн. в рахунок відшкодування упущеної вигоди. Посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дав належної оцінки зібраним у справі доказам, його висновки не відповідають обставинам справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній, просять рішення суду змінити, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду від 5 травня 2015 року ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, в задоволенні заяви ОСОБА_7 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Генічеського районного суду від 27 травня 2014 року відмовити.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення суду слід відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_6, діючого в інтересах ОСОБА_5, на ухвалу суду про скасування заходів забезпечення позову слід задовольнити з огляду на наступне.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 не в повній мірі виконала взяті на себе зобовязання щодо сплати передбачених договором купівлі-продажу транспортного засобу платежів, у звязку з чим вважав дії ОСОБА_7 щодо повернення транспортного засобу правомірними, та як наслідок, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 сплачених останньою в рахунок вартості автомобіля коштів в розмірі 16560,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 не надано належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження факту заподіяння йому відповідачкою матеріальної шкоди внаслідок приведення транспортного засобу в технічно несправний стан, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених судом доказах та нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.615 ЦК України у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.695 ЦК України якщо продавець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий товар з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Судом встановлено, що 10.01.2014 року між ОСОБА_7, як продавцем, та ОСОБА_5, як покупцем, досягнуто домовленостей щодо купівлі-продажу транспортного засобу марки «РУТА». Сторони погодили, що ціна автомобіля складає 64780,00 грн., з яких 24000,00 грн. покупець сплачує в момент підписання договору, а решту суми в розмірі 40780,00 грн. покупець згідно п.5 договору зобовязався виплачувати протягом 9 місяців по 4000,00 грн. кожного місяця та останню суму в розмірі 4780,00 грн. сплатити в день переоформлення транспортного засобу в органах ДАІ.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний договір сторонами підписаний лише 11.01.2014 року та в цей же день на виконання договору ОСОБА_5 передано ОСОБА_7 в рахунок оплати вартості транспортного засобу 16560,00 грн., що підтверджується відповідним написом на договорі, посвідченим підписами як продавця, так і покупця (а.с.7).

Решту передбаченої п.5 договору купівлі-продажу суми в рахунок оплати вартості автомобіля ОСОБА_5 як в день підписання договору, так і в подальшому сплачено продавцеві не було.

Посилання апелянта на сплату продавцеві 10.01.2014 року в рахунок вартості автомобіля 24000,00 грн. та 11.01.2014 року додатково 16560,00 грн. до уваги колегії суддів не приймаються, оскільки договір підписаний сторонами лише 11.01.2014 року, в день його підписання ОСОБА_5 сплачено кошти в розмірі 16560,00 грн., належних та допустимих доказів на підтвердження факту сплати продавцеві коштів у розмірі 24000,00 грн. ОСОБА_5 як суду першої, так і суду апеляційної інстанції надано не було, в той час як доводи ОСОБА_7 про фактично одержану ним суму за цим договором підтверджуються його власноручним записом на договорі від 11.01.2014 року щодо одержаних по факту 16560, 00 грн. Отримання 24000 грн. ним не визнається.

Про те, що саме ОСОБА_5В порушено умови домовленості досягнутої сторонами свідчить і зміст направленої 4.02.2014 року ОСОБА_5 ОСОБА_7, телефонограми, копія якої долучена до матеріалів справи, та в якій говориться про можливість повного розрахунку за автомобіль, не дивлячись на досягнуті умови щодо розстрочки платежу.

З огляду на те, що ОСОБА_7 виконано зобовязання щодо передачі автомобіля покупцеві, в той час як ОСОБА_5 порушено умови договору купівлі-продажу щодо сплати передбачених договором платежів, суд першої інстанції обґрунтовано вважав дії продавця щодо повернення автомобіля законними та такими, що узгоджуються з положеннями ч.1 ст.615, ч.2 ст.695 ЦК України, та дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 сплачених останньою в рахунок вартості автомобіля коштів в розмірі 16560,00 грн.

Суд також обгрунтовано вважав недоведеними вимоги щодо стягнення 81000 грн. як упущеної вигоди.

Таким чином, колегія судів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою зясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, ухвалив рішення на підставі норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині не оскаржується.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 коштів в розмірі 16560,00 грн. на теперішній час є невиконаним, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції передчасно скасовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належний ОСОБА_7 автомобіль, а тому ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 5 травня 2015 року слід скасувати, так як зазначений захід вжито з метою забезпечення виконання судового рішення в майбутньому і підстави, з якими закон повязує можливість застосування таких заходів забезпечення позову не відпали.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,312 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 9 лютого 2015 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_5, задовольнити.

Ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 5 травня 2015 року скасувати.

У скасуванні заходів забезпечення позову застосованих на підставі ухвали Генічеського районного суду Херсонської області від 27 травня 2014 року ОСОБА_7 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді