Постановление суда № 47244421, 16.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/3701/14-ц 16.07.2015 16.07.2015 16.07.2015

Провадження №22-ц/784/1591/15

провадження № 22ц/784/1591/2015 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2

У Х В А Л А

іменем України

16 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3,

відповідачки ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2014 року, ухваленого

за позовом

публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі ПАТ АБ «Укргазбанк») до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позивач зазначав, що 27 червня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (яке в подальшому змінило назву на ПАТ АБ) та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір за програмою кредитування «ОСОБА_4 в кредит», за яким банк надав відповідачці кредит у розмірі 16039 доларів США строком до 26 червня 2013 року зі сплатою 11,9 % річних.

Того ж дня, між банком та ОСОБА_5 було укладено договір застави, за яким остання передала в заставу банку автомобіль НОМЕР_1, заставною вартістю 90000 грн.

Посилаючись на те, що позичальник порушує кредитні зобовязання, позивач, уточнивши свої вимоги, просив стягнути з відповідачки заборгованість по процентам станом на 22 вересня 2014 року у розмірі 6321 доларів 60 центів США та пеню у розмірі 281120 грн. 62 коп., в тому числі 182762 грн. 50 коп. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 98358 грн. 12 коп. пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість в розмірі 6321 доларів США 60 центів та пеню у розмірі 18000 грн., з якої: пеня за несвоєчасне погашення кредиту 10000 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів 8000 грн. Крім того, суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на незаконність рішення суду, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (яке в подальшому змінило назву на ПАТ АБ) та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір за програмою кредитування «ОСОБА_4 в кредит», за яким банк надав відповідачці кредит у розмірі 16039 доларів США строком до 26 червня 2013 року зі сплатою 11,9 % річних.

Відповідно до п.5.3 Договору ОСОБА_5 зобовязалась за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів, сплачувати банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобовязання за кожен день прострочення платежу до повного погашення заборгованості.

Того ж дня для забезпечення виконання кредитного договору банк уклав з ОСОБА_5 договір застави, за яким остання передала в заставу банку автомобіль НОМЕР_1, заставною вартістю 90000грн.

У звязку з порушенням ОСОБА_5 кредитних зобовязань рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 березня 2010 року, частково скасованим рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 вересня 2010 року, з відповідачки стягнуто на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 21 травня 2009 року в розмірі 13940 доларів 1 цент США, що еквівалентно 106168 грн. 51 коп. та пеню в розмірі 2682 грн. 77 коп. Кірм того, звернуто стягнення на заставний автомобіль.

Вказане рішення боржником виконано лише частково. Як видно з виконавчого листа, на рахунок банку перераховано 18505 грн. 46 коп. від реалізації автомобіля, після чого виконавчий лист повернуто стягувачу.

За розрахунком банку заборгованість по процентам станом на 22 вересня 2014 року становить 6321 доларів США 60 центів.

Доказів на спростування такої заборгованості відповідач суду не надав.

Крім того, банк нарахував пеню у розмірі 281120 грн.62 коп., в тому числі 182762 грн. 50 коп. за несвоєчасне погашення кредиту та 98358 грн. 12 коп. за несвоєчасне погашення процентів.

Зменшуючи пеню до 18000 грн., суд виходив з положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Рішення в частині зменшення пені позивач не оскаржував.

Доводи апеляційної скарги про те, що після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості та реалізації автомобіля кредитні правовідносини сторін припинились, а тому банк неправомірно нарахував проценти за користування кредитом та пеню, не можуть братись до уваги.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється з підстав, передбачених договором або законом. Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599601, 604609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України (п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Отже, наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статями 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: