Постановление суда № 47196321, 06.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/9991/20152/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі №2а-13359/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова від 22.09.2011 №0000752307, від 22.09.2011 №0000772307, від 22.09.2011 №0000792307, від 22.09.2011 №0000782307.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бест-Консалт» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт № 3178/23-3/31165672 від 09.09.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог : - ч.1 ст. 203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів між ТОВ «Караван» та ТОВ «Бест-Консалт», які не спрямовані на настання правових наслідків;

-п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму податку на прибуток у 3 кварталі 2010 року у сумі 58337,00 грн.;

- п.7.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до безпідставного внесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість за липень 2010 року суму 46669,00 грн.;

- п.п. 4.2.9 «г» п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», чим занижено податок з доходів фізичних осіб за липень-жовтень 2010 року у сумі 36872,30 грн.;

-п.2.11 Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», щодо проведення розрахункових операцій готівкою на загальну суму 270115,55 грн. без підтверджуючих документів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення : №0000752307 від 22.09.2011 яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 72921,00 грн., з яких за основним платежем 58337,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14584,00грн.; №0000772307 від 22.09.2011, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 58336,00 грн., з яких за основним платежем 46669,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11667,00 грн.; №0000792307 від 22.09.2011, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на суму 50646,66 грн., з яких за основним платежем 40517,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10129,33 грн.; №0000782307 від 22.09.2011, згідно якого до підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкції в розмірі 270115,55грн.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пп.5.3.9 п. 5.3. ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, п.5.11 ст.5 Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Правила ведення податкового обліку визначаються ст.11 зазначеного Закону. При цьому, вказана стаття не містить будь-яких конкретних вимог щодо наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

У відповідності до пп. 7.4.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав від ТОВ «Бест-Консалт» товарно-матеріальні цінності (кріп, гвоздику, цибулю, ароматизатори та інше). Придбані товари, за допомогою послуг ТОВ «Каракум», були перероблені в готову продукцію швидкого виготовлення (супи, желе, киселі) та реалізовані іншим покупцям, відповідно договорів, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ та платіжних документів. Також, ТОВ «Бест-Консалт» надав позивачу послугу визначення ціни на експортований товар. Письмовий звіт про виконану роботу був переданий замовнику разом з актом здачі-прийняття послуг від 02.07.2010. Дана послуга була сплачена в повному обсязі, згідно квитанцій до прибуткових ордерів.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Відповідач, обґрунтовував свої доводи тим, що договори, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемними в зв'язку з відсутністю ТОВ «Бест-Консалт» за юридичною адресою, відсутністю складських приміщень, відсутністю власних вантажних транспортних засобів, трудових ресурсів виробничої потужності для здійснення діяльності.

Однак, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або її виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, не спростовано. До того ж, податкова інспекція не довела невиконання, передбачених договорами, робіт.

За підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Бест-Консалт» відсутні підстави для висновку про порушення позивачем п.2.11 Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», оскільки, Луговенко І.А. який є директором ТОВ «Караван», отримував з каси підприємства грошові кошти під звіт для проведення розрахунків з ТОВ «Бест-Консалт» за придбаний у нього товар, що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів. На зворотній сторінці звіту про використання коштів, в графі «кому, за що і на підставі якого документа заплачене» зазначене, що кошті були сплачені ТОВ «Бест-Консалт» на підставі чеків (з зазначенням відповідного номеру квитанцій) та прикріплені оригінали виданих контрагентом квитанцій.

З цих же підстав відсутні підстави для висновку, що отримані Луговенко І.А. з каси підприємства грошові кошти є його доходом та підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що із звітів «про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт» вбачається, що кошти отримував Луговенко І.А., дата видачі цих звітів повністю збігається з датою видачі ТОВ «Бест - Консалт» квитанцій до прибуткового касового ордеру та датою надання звіту. Збігається також і сума зазначена в звітах «про використання коштів» та зазначена у квитанціях до прибуткового касового ордеру, виданих ТОВ «Бест - Консалт».

У самих квитанціях до прибуткового касового ордеру, виданих ТОВ «Бест - Консалт» зазначається, що «кошти прийнято від ТОВ «Караван» через Луговенка І.А., на підставі договору». Квитанції підписані головним бухгалтером підприємства та завірені печаткою контрагента.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок, що отримані Луговенко І.А. від ТОВ «Караван» грошові кошти під звіт у розмірі 270115,55грн. були сплачені ТОВ «Бест-Консалт» за придбаний товар, а тому, донарахування податку з доходів фізичних осіб відповідачем здійснено неправомірно.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун