№ 46953, 17.07.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17 липня 2006 р. Справа № 16/211

За позовом

закритого акціонерного товариства будівельного управління „Промжитлобуд”, м. Ужгород

до відповідача

державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, м. Ужгород

про

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

Від позивача

Резуненко О.А. – юрист (дов. від 08.06.06)

Від відповідача

Трускавецька Д.І. – гол. держ. податк. інспектор юридичного відділу (дов. від 16.01.06 №508/9/10)

СУТЬ СПОРУ: із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.06.06 про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 29.05.06 №0005491640/0-№2321/15-0/01269129/13297, від 29.05.06 №0005511640/0-№2319/15-0/01269129/13295, від 29.05.06 №0005501640/0-№23220/15-0/01269129/13296) та від 27.06.06 №0007391640/0-№2810/15-0/01269129/16250.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що при прийняті спірних податкових повідомлень-рішень не взято до уваги ст.250 Господарського кодексу України та застосовано адміністративно-господарську санкцію після спливу строку позовної давності.

Відповідач подав заперечення проти позову, де зазначає, що ст.250 Господарського кодексу України не розповсюджується на випадки, коли контролюючий орган застосовує фінансові санкції згідно із Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків поперед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У судовому засіданні 11.07.06 відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалася перерва.

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.07.06 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови оформлено та підписано 25.07.06.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:

За результатами невиїзних документальних перевірок податкової звітності відповідачем складено:

акт від 26.05.06 №1071/15-0, яким встановлено порушення граничного терміну сплати податку на додану вартість, а саме за період вересень-грудень 2003 р. - червень, серпень 2004 р. та на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.06 №0005491640/0-№2321/15-0/01269129/13297, яким визначено, відповідно до розрахунку, штрафної санкції у розмірі 16 204 грн.(50% податкового боргу, сплаченого із затримкою більше 90 календарних днів); від 29.05.06 №0005511640/0-№2319/15-0/01269129/13295, яким визначено, відповідно до розрахунку, штраф у розмірі 2 843 грн.,(20% податкового боргу, сплаченого із затримкою від 31 до 90 календарних днів); від 29.05.06 №0005501640/0-№23220/15-0/01269129/13296, яким визначено, відповідно до розрахунку, штраф у розмірі 1 284 грн. (10% податкового боргу, сплаченого із затримкою до 30 календарних днів);

акт від 27.06.06 №1392/15-0, яким встановлено порушення граничного терміну сплати податку на додану вартість а саме за період вересень 2003 р.- квітень, травень, червень 2004 р. та на підставі якого прийнято податкове повідомлення рішення від 27.06.06 №0007391640/0-№2810/15-0/01269129/16250 за яким визначено сплатити, відповідно до розрахунку, штраф у сумі 2640,02 грн. (50% податкового боргу, сплаченого із затримкою більше 90 календарних днів).

По суті позивач не заперечує факт прострочення граничних термінів сплати податкового зобов’язання.

Посилання позивача на неправомірність застосування позивачем штрафних санкції позаяк сплив строк застосування адміністративно-господарських санкцій, визначений ст.250 Господарського кодексу, суд відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3,1.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 №2181 (далі - Закон №2181) податкові зобов’язання платників податків включають штрафні санкції, які справляються із платників податків у зв’язку із порушення ним правил оподаткування.

Статтею 15 Закону №2181 встановлено строк давності 1095 днів для визначення сум податкових зобов’язань.

У зв’язку із тим, що Закон №2181, відповідно до змісту преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування та зокрема з питань нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, то на переконання суду, норма ст.250 Господарського кодексу України не регулює правовідносини, щодо застосування штрафних санкцій податковим органом відповідно до Закону №2181.

Оскільки, як вбачається із актів перевірок, у жодному випадку відповідач не визначив суму податкового зобов’язання із порушенням строку встановленого ст. 15 Закону №2181, у задоволені позову слід відмовити.

За таких обставин, суд відмовляє у позові.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 86, 150, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у позові відмовити повністю.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя О.В. Васьковський